Рішення про збільшення статутного капіталу для бухгалтера це насамперед низка облікових нюансів. Тут все залежить від того, яким саме шляхом учасники вирішили піти.
ТОВ може збільшити статутний капітал одразу кількома способами:
— за рахунок додаткових вкладів учасників;
— через реінвестицію дивідендів;
— за рахунок нерозподіленого прибутку.
На перший погляд — результат один і той самий. Але з позиції бухобліку й оподаткування це зовсім різні сценарії з різними проводками та податковими наслідками.
Найпопулярніший варіант — збільшення статутного капіталу за рахунок додаткових вкладів. І тут є момент, який часто недооцінюють:
уже на дату рішення загальних зборів бухгалтер фіксує заборгованість учасників, навіть якщо гроші або майно надійдуть пізніше.
Саме тому в обліку з’являється субрахунок 404 — «Внески в незареєстрований статутний капітал». А от власне збільшення статутного капіталу відображається по субрахунку 401 лише після держреєстрації.
Додатковий бонус: основні засоби, отримані як вклад, у загальному порядку амортизуються, а самі допвклади не формують доходу в бухобліку, не тягнуть збільшення податку.
Реінвестиція дивідендів і збільшення капіталу за рахунок нерозподіленого прибутку мають зовсім іншу логіку обліку й податкові наслідки — від дивідендного авансового внеску до спорів щодо нерезидентів. Саме тут бухгалтерські рішення можуть коштувати найдорожче. Загалом, спосіб збільшення статутного капіталу визначає не лише проводки, а й податкові ризики.