В умовах коливання курсів валют сторони часто фіксують у договорі гривневу ціну з валютним еквівалентом. Розберемося з обліково-податковими нюансами цієї операції, як для покупця, так і для продавця.
Варто одразу звернути увагу на те, що в цьому випадку НП(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів» не застосовується, бо у нас операції — у гривнях (зобов’язання залишаються гривневими і оплата теж здійснюється в гривнях). А НП(С)БО 21 регулює операції в інвалюті.
Тому
курсових різниць у цьому випадку не буде
Відповідно не будуть працювати і правила, які стосуються обліку курсових різниць (зокрема щодо необхідності їх розрахунку на кожну дату балансу і на дату господарської операції).
Також слід урахувати, що всю підтвердну первинку оформляють у гривнях.
За роз’ясненнями Мінфіну, сумову різницю, що виникає через коливання валютного курсу під час оплати, у бухгалтерському обліку потрібно визнавати іншими операційними доходами (Кт 719) або іншими операційними витратами (Дт 949) (лист Мінфіну від 31.07.2009 № 31-34000-10-16/20869).
Існує також підхід, що якщо курс на дату оплати збільшився, то сумову різницю треба визнавати не іншими операційними доходами, а фінансовими доходами у вигляді процентів (Дт 373 — Кт 732, п. 6 НП(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість», п. 22 НП(С)БО 15 «Дохід»). Проте оскільки Мінфін запропонував уключати сумової різниці до інших операційних доходів, то варто орієнтуватися на підхід, запропонований Мінфіном.