На початку повномасштабного вторгнення у 2022 році в Україні змінили регулювання трудових відносин у частині скасування вихідних у святкові дні, нагадує "Судово-юридична газета". Таке рішення було ухвалене з метою забезпечення безперервної роботи критично важливих сфер економіки, включно з оборонною галуззю, логістикою та системою охорони здоров’я, а також для підтримання мобілізаційної спроможності держави в умовах війни.
Нині у Верховній Раді зареєстровано два законопроєкти — № 14403 та № 14403-1, які пропонують змінити підходи до регулювання робочого часу, святкових днів та відпусток в умовах воєнного стану.
Основний законопроєкт №14403 передбачає внесення змін до трудового законодавства з метою часткового повернення норм щодо обліку святкових і неробочих днів під час воєнного стану.
Законопроєктом пропонується скасувати окремі положення, які наразі обмежують застосування норм Кодексу законів про працю України щодо:
Також пропонується передбачити, що святкові дні, під час яких військовослужбовець перебував на службі, можуть додаватися до щорічної основної відпустки або компенсуватися.
Додамо, що альтернативний законопроєкт №14403-1 зосереджений на уточненні порядку надання відпусток військовослужбовцям.
Він пропонує:
У Дослідницькій службі парламенту зазначають, що ініціативи мають несуть ризики.
Щодо законопроєкту №14403 наголошується, що відновлення норм щодо святкових і неробочих днів може суперечити логіці правового режиму воєнного стану, за якого забезпечується безперервна робота критичної інфраструктури та економіки. У період воєнного стану робота у святкові дні не оплачується у подвійному розмірі, як це передбачено у мирний час, а вважається звичайним робочим днем. У цьому контексті пропозиція скасувати відповідні обмеження трудового законодавства не отримала підтримки аналітиків.
Окремо звертається увага, що навіть за чинних обмежень багато роботодавців уже застосовують альтернативні механізми — гнучкий графік, компенсації або інші умови, визначені трудовими чи колективними договорами.
Дискусійними є також положення, що стосуються військовослужбовців. Зокрема, наголошується, що незалежно від правового режиму, вихідні, святкові та неробочі дні для військових, залучених до виконання службових обов’язків, не є днями відпочинку.
Крім того, чинне законодавство вже визначає максимальну тривалість щорічної основної відпустки — 30 календарних днів. У зв’язку з цим залишається невизначеним, як саме враховуватимуться святкові дні, під час яких військовослужбовець перебував на службі: чи збільшуватимуть вони загальну тривалість відпустки, чи включатимуться до встановленого ліміту.
Практика реалізації права на відпустку військовослужбовців уже зараз має проблеми — як у частині визначення підстав, так і порядку та періодичності надання додаткових відпусток. Через бойові дії військовим складно підтвердити сімейні чи інші поважні обставини, а відсутність чіткого переліку таких підстав підвищує ризик порушення їхніх прав. Також викликали зауваження пропозиції щодо врахування святкових і неробочих днів. У парламенті нагадують, що незалежно від правового режиму такі дні для військовослужбовців, залучених до виконання службових обов’язків, не є днями відпочинку, що може створювати колізії з чинним регулюванням.
Окремої уваги потребує питання використання невикористаної частини щорічної відпустки. Законопроєкт не визначає чітко період, у який вона може бути надана у разі виконання бойових завдань, що потребує додаткового врегулювання. Втім, перенесення невикористаної частини відпустки може призвести до фактичного збільшення загальної тривалості відпочинку, що також потребує окремого нормативного уточнення.
У парламенті зазначають, що без урахування цих зауважень законопроєкти можуть спричинити низку ризиків:
Аналітики підкреслюють, що зміни до трудового законодавства в умовах війни мають бути спрямовані насамперед на адаптацію до воєнного режиму та забезпечення балансу між інтересами держави, економіки і працівників.