Відповідно до п.п. 242.1.3 п. 242.1 ст. 242 Податкового кодексу України об’єктом та базою оподаткування екологічним податком є обсяги та види (класи) розміщених відходів, крім обсягів та видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об’єктах) суб’єктів господарювання.
Розміщення відходів – постійне (остаточне) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об’єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозволи уповноважених органів (п.п. 14.1.223 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
Основн аспекти відображення та формування об'єкта оподаткування:
- Екоподаток за відходи сплачується не за факт їх «наявності», а за факт розміщення відходів у спеціально відведених місцях (полігони, сховища тощо), на які є дозвіл.
- Об’єкт і база оподаткування – обсяги і види відходів, які розміщені, крім тих, що є вторинною сировиною і розміщуються на власних об’єктах підприємства (п.п. 242.1.3 ПКУ).
- «Розміщення відходів» – це їх остаточне захоронення/зберігання у спеціальних місцях, а не тимчасове накопичення «десь на складі» без спецоб’єкта і дозволу (п.п. 14.1.223 ПКУ).
- Податок за розміщення відходів нараховується поквартально (п. 249.1 ПКУ).
- Підприємства, що працюють з відходами (збирають, зберігають, перевозять, відновлюють/видаляють), зобов’язані вести облік відходів і операцій з ними та звітувати (ст. 17 Закону № 2320‑IX).
- Розміщення відходів для цілей екоподатку відображається у Додатку 3 до декларації (наказ Мінфіну № 715), окремо по кожному об’єкту розміщення.
- У колонці 3 Додатка 3 за кожен квартал показують лише фактичні обсяги відходів, розміщені саме в цьому кварталі.
Отже, не потрібно повторно відображати обсяги відходів, що були вже відображені у Додатку 3 за попередній звітний квартал, але не передані на видалення та утилізацію спеціалізованому підприємству (відсутній договір на видалення та утилізацію відходів).