Сезонні роботи мають свої особливості оформлення, оплати праці, надання відпусток і припинення трудових відносин. Тому роботодавцю важливо правильно оформити сезонний трудовий договір, а працівнику — розуміти свої права та гарантії. Розглянемо, що потрібно знати про укладання трудових договорів на сезонні роботи.
Особливості праці сезонних працівників визначаються ст. 7 Кодексу законів про працю України, а також Указом Президії Верховної Ради СРСР «Про умови праці робітників і службовців, зайнятих на сезонних роботах» від 24.09.1974 № 310-ІХ. Цей документ продовжує діяти в частині, що не суперечить Конституції України та чинному законодавству України.
Сезонний трудовий договір є різновидом строкового трудового договору. Його укладають на період виконання робіт сезонного характеру, але не довше ніж на шість місяців.
Сезонними визнаються лише ті роботи, які включені до Списку сезонних робіт і сезонних галузей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.1997 № 278.
Відповідно до ст. 23 КЗпП строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру майбутньої роботи, умов її виконання, інтересів працівника або в інших випадках, передбачених законодавством.
Під час укладення сезонного трудового договору роботодавець зобов’язаний попередити працівника про сезонний характер роботи. Це має бути відображено в наказі або розпорядженні про прийняття на роботу, де слід прямо зазначити, що працівника прийнято саме на сезонну роботу.
При укладенні трудового договору працівник подає паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку (за наявності) або відомості про трудову діяльність із реєстру застрахованих осіб. У випадках, передбачених законодавством, також подаються документи про освіту, стан здоров’я, військово-облікові документи та інші необхідні папери.
За загальним правилом, відповідно до ч. 3 ст. 26 КЗпП, для осіб, з якими укладається строковий трудовий договір на строк до 12 місяців, випробування не встановлюється. Однак у період дії воєнного стану умова про випробування при прийнятті на роботу може встановлюватися для будь-якої категорії працівників.
Роботодавець зобов’язаний інформувати працівників, які працюють за строковим трудовим договором, про вакансії, що відповідають їхній кваліфікації та передбачають можливість укладення безстрокового трудового договору. Також таким працівникам мають бути забезпечені рівні можливості для укладення безстрокового договору.
На сезонних працівників поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку та положення колективного договору, які діють на підприємстві. Крім того, на них поширюються встановлені на підприємстві форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, а також умови і розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат.
Для сезонних працівників може застосовуватися як погодинна, так і відрядна форма оплати праці. При цьому оплата за виконану місячну або погодинну норму праці не може бути нижчою за мінімальну заробітну плату.
Згідно з ч. 9 ст. 6 Закону України «Про відпустки» відпустка сезонним працівникам надається пропорційно відпрацьованому часу.
Сезонні працівники, які працюють за трудовим договором, є застрахованими особами та підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню. У разі тимчасової непрацездатності вони мають право на допомогу на загальних підставах:
У разі надання працівниці, яка зайнята на сезонній роботі, листка непрацездатності у зв’язку з вагітністю і пологами, вона також має право на відповідну відпустку та допомогу по вагітності і пологах.
У зв’язку із закінченням сезону та строку трудового договору сезонний працівник підлягає звільненню відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП. Для цього не потрібні ані заява працівника, ані попередження з боку роботодавця. Згода профспілкового комітету також не потрібна. Днем звільнення вважається останній день сезонної роботи.
Під час звільнення слід враховувати гарантії, встановлені для вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до 3 років, а в окремих випадках — до 6 років, а також одиноких матерів, які мають дитину до 14 років або дитину з інвалідністю.
За загальним правилом їх звільнення відбувається з обов’язковим працевлаштуванням.
Крім того, на період працевлаштування, але не більше ніж на три місяці, за ними зберігається середня заробітна плата за рахунок підприємства, з яким вони перебували у трудових відносинах.
Сезонний трудовий договір може бути розірваний до закінчення строку його дії на вимогу працівника у разі хвороби або інвалідності, що перешкоджають виконанню роботи, а також у разі порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного або трудового договору. У разі дострокового розірвання працівник повинен письмово попередити роботодавця за три дні.
Якщо після закінчення строку трудового договору, у тому числі сезонного, трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не вимагає їх припинення, дія такого договору вважається продовженою на невизначений строк. Тобто якщо роботодавець не звільнив сезонного працівника вчасно, той набуває статусу постійного працівника.