Бізнес як єдиний актив, ШІ й реєстри прав: що ховається в оновленому ЦК

15.04.26 09:10

Назва Кодексу: від «права приватного» до класичної моделі

  • У проєкті № 14394 передбачалась назва «Цивільний кодекс України (Кодекс права приватного)» – щоб підкреслити поділ приватного та публічного права.
  • У проєкті № 15150 від цієї ідеї відмовилися: збережено звичну назву – «Цивільний кодекс України» без додаткових уточнень.

Робити остаточні прогнози щодо того, в якому саме вигляді постане оновлений ЦКУ, наразі передчасно, але вже зараз видно ключові вектори: інтеграція комерційного права в єдине приватне, оцифрування регулювання, переосмислення ролі реєстрів та врахування нових технологічних і біоетичних реалій. В Україні триває масштабна рекодифікація Цивільного кодексу – оновлення базового акта приватного права. На розгляд подано кілька великих документів:

  • проєкт № 14394 (січень 2026 року);
  • альтернативні № 14394‑1, № 14394‑2;
  • доопрацьований проєкт № 15150 від 09.04.2026, який наразі пропонується як нова редакція ЦКУ.

Проєкти відрізняються низкою ключових рішень, частину з яких у № 15150 істотно переформатовано.

Фіктивні правочини

Попередні законодавчі ініціативи пропонували встановити правило, за яким будь-який фіктивний договір є нікчемним. Це означало б, що такий договір вважається недійсним автоматично в силу закону, без потреби звертатися до суду. Це створювало ризик масового й формального оспорювання договорів зі значним впливом на стабільність обороту.

Проєкт № 15150 пропонує у новій версії:

  • фіктивний правочин може бути визнаний недійсним судом;
  • факт фіктивності (укладення договору без наміру створити правові наслідки) має бути доведений у судовому порядку.

Такий підхід зберігає інструмент боротьби зі зловживаннями, але водночас захищає реальні домовленості від безпідставних зазіхань, оскільки, потрібна оцінка доказів судом.

Інтеграція комерційного (господарського) права в приватне

Обидва підходи до рекодифікації ЦК виходять з того, що цивільні й комерційні (господарські) відносини мають регулюватися єдиним кодексом приватного права.

Єдині принципи для побутових і підприємницьких відносин, запропоновано спільні принципи:

  • свобода підприємницької діяльності, не забороненої законом;
  • свобода договору і юридична рівність суб’єктів;
  • добросовісність (bona fides) та розумність.

Вводиться окремий статус професіонала:

  • це фізична або юридична особа, що діє з метою здійснення підприємницької чи незалежної професійної діяльності;
  • статус матиме значення для розподілу ризиків, стандарту поведінки, інформаційних обов’язків тощо.

Бізнес як єдиний майновий комплекс

Бізнес визнається цілісним об’єктом цивільних прав:

  • до складу входять земельні ділянки, будівлі, продукція, права вимоги, борги, права на торговельні марки тощо;
  • бізнес або його частина прямо розглядаються як об’єкт купівлі‑продажу, оренди та інших правочинів.

Фактично йдеться про укріплення давно існуючої практики продажу «майнових комплексів» і її імплементацію в ЦК. 

Господарські інструменти у ЦК: комерційний кредит, франчайзинг, факторинг

Проєкти передбачають комерційний кредит:

  • комерційний кредит як особливість виконання зобов’язань у загальних нормах;
  • договір, що передбачає передачу грошей або речей, визначених родовими ознаками, може включати: аванс, або попередню оплату, відстрочення або розстрочення оплати, цей механізм кваліфікується як комерційний кредит, який діє, якщо інше не встановлено законом.

Практичний ефект: можна фінансувати виконання договору в його ж межах, без окремого кредитного договору з банком чи інакшим кредитором.

Франчайзинг (комерційна концесія)

  • Договір франчайзингу вбудовується у Книгу четверту ЦК як спосіб розпорядження майновими правами інтелектуальної власності.
  • Це систематизує регулювання використання бренду, технологій, комерційного досвіду тощо.

Факторинг та відступлення права вимоги

  • В обох проєктах уточняються правила: заміни кредиторавідступлення права вимоги, у тому числі у підприємницьких відносинах, як частина загального зобов’язального права.

Цифрова трансформація: електронна ідентифікація, «цифрові речі» та ШІ

Проєкт 15150 значно краще пропрацював питання безпеки в цифрову епоху. У проєкті з'явилося визначення компрометації засобу електронної ідентифікації та особистого ключа.

Це важливо для фіксації меж відповідальності за операції, вчинені з використанням ЕЦП, захисту користувачів від шахрайських дій у разі «злому» засобів е‑ідентифікації.

«Цифрова річ» та віртуальні об’єкти

  • Розширюється перелік об’єктів цивільних прав за рахунок нематеріальних та віртуальних.
  • Запроваджується поняття «цифрова річ», до якої відносять: віртуальні активи; цифровий контент; облікові записи тощо.

Це дозволяє чіткіше регулювати обіг цифрових активів (ігрові аккаунти, токени, онлайн‑контент, SaaS‑доступ тощо).

Об’єкти, створені штучним інтелектом, і право sui generis

  • Запроваджується право особливого роду (sui generis) на неоригінальні об’єкти, згенеровані системами ШІ, неоригінальні бази даних тощо.

Водночас допускається вільне використання таких об’єктів для тренування систем ШІ за певних умов, відтворення та вилучення інформації з таких баз/об’єктів, до яких користувач має законний доступ, може здійснюватися:

  • без згоди суб’єкта права sui generis;
  • безоплатно;
  • без обов’язкового зазначення автора чи джерела, якщо це робиться з метою збору інформації та аналізу даних (у т.ч. для навчання ШІ).

Диференційований підхід до користувачів

  • Наукові установи, архіви, організації зі збереження аудіо‑ та відеофондів, заклади освіти можуть використовувати ці об’єкти за відсутності комерційної мети.

  • Інші суб’єкти (бізнес) також можуть використовувати такі дані, але лише якщо правовласник прямо не заборонив це (через умови користування контентом, метадані, технічні позначки тощо).

Таким чином, проєкт № 15150 намагається збалансувати інтереси правовласників і потреби розвитку ШІ‑сектору.

Публічність цивільних прав і роль реєстрів

Правовстановлювальні vs декларативні реєстри. Обидва проєкти вводять Книгу дев’яту про публічність цивільних прав, але № 15150 більш чітко:

Правовстановлювальний реєстр:

  • сам запис у реєстрі є юридичним фактом виникнення, зміни, припинення права або обтяження;
  • до реєстрації особа має лише право вимагати внесення запису.

Декларативний реєстр:

  • не створює самого права між сторонами правочину;
  • надає праву публічність і можливість протиставлення третім особам;
  • породжує інші правові наслідки, визначені законом (наприклад, пріоритет, інформаційний ефект).

Технічні помилки в реєстрах

  • Спеціально регулюється вплив технічних помилок (зокрема, часу подання заяви, часу внесення запису) на: черговість прав; інші правові наслідки.

Це покликано запобігти зловживанням через «часові» помилки та конфлікти між заявниками.

Заборона зловживань відсутністю запису

Якщо сторона правочину: взяла на себе обов’язок забезпечити внесення запису до декларативного реєстру, але ухиляється від цього, вона не може посилатися на відсутність запису проти іншої сторони. Це посилює стандарт добросовісної поведінки та захищає контрагента від формальних відмов.

Розпорядження репродуктивним матеріалом і посмертне батьківство

У контексті війни й масової загибелі військовослужбовців ці норми мають особливе значення.  Обидва проєкти деталізують: умови посмертного батьківства; порядок розпорядження репродуктивним матеріалом (статевими клітинами, ембріонами тощо).

Новели проєкту № 15150

Для осіб, які не перебувають у шлюбі надається право в заповіті: :

  • надати право на використання свого репродуктивного матеріалу особі іншої статі, з якою вони проживали однією сім’єю.

Крім того, законопроєкт забороняє секретність такого заповіту, а нотаріус має перевірити родинні/фактичні сімейні зв’язки, тому документ має бути відкритим за формою.

Остаточний текст нової редакції ЦКУ буде сформований після:

  • висновків Головного науково‑експертного управління;
  • роботи профільного Комітету ВР з питань правової політики та доопрацювання перед другим читанням.