Питання відрахувань із заробітної плати працівників є одним із найчутливіших у трудових відносинах. Законодавство України чітко регламентує випадки, підстави та максимальні розміри таких утримань. У 2026 році ці правила залишаються актуальними та обов’язковими для всіх роботодавців.
У Держпраці розглянули, коли дозволені відрахування із зарплати, які обмеження діють та як уникнути порушень.
Основні правила встановлені статтею 127 Кодексу законів про працю України (КЗпП). Вона визначає, що:
відрахування із заробітної плати можливі лише у випадках, прямо передбачених законодавством
Тобто роботодавець не може самостійно встановлювати підстави для утримань.
Роботодавець має право здійснювати утримання за своїм наказом у таких ситуаціях:
Якщо працівник отримав аванс у рахунок зарплати, але не відпрацював відповідний період.
Йдеться про випадки лічильних помилок, коли зарплата була нарахована неправильно.
Якщо працівник:
При відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації (стаття 136 КЗпП).
При звільненні до завершення робочого року, за який вже використано відпустку (з певними винятками).
Усі ці підстави прямо передбачені законодавством
Важливий нюанс: роботодавець може видати наказ (розпорядження) про відрахування:
📌 не пізніше 1 місяця з дня
Порушення цього строку може зробити утримання незаконним.
Закон встановлює чіткі обмеження:
Не допускається відрахування із:
Це важлива гарантія захисту працівника.
Закон також передбачає випадки, коли навіть за наявності підстав утримання не здійснюється. Наприклад: