Хто є платником плати за землю
Згідно з пп. 269.1.1 п. 269.1 ст. 269 ПКУ, платниками плати за землю (земельного податку) є:
- власники земельних ділянок, земельних часток (паїв);
- землекористувачі – якщо їм надані у постійне користування земельні ділянки державної чи комунальної власності.
Підставою для нарахування земельного податку є, зокрема (п. 286.1 ПКУ):
- дані Державного земельного кадастру (ДЗК);
- дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Коли виникає право на земельну ділянку
- Закон № 3613 визначає державну реєстрацію земельної ділянки як внесення до ДЗК відомостей про ділянку та присвоєння їй кадастрового номера.
- Закон № 1952 визначає державну реєстрацію речових прав як офіційне визнання і підтвердження набуття/зміни/припинення права через внесення даних до Державного реєстру речових прав.
- Ст. 125 ЗКУ: право власності, постійного користування та оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав.
- Ст. 126 ЗКУ: оформлення прав здійснюється відповідно до Закону № 1952.
З якої дати сплачується земельний податок
Пункт 287.1 ПКУ прямо встановлює:
Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
А право, як зазначено вище, виникає з моменту державної реєстрації такого права у Державному реєстрі речових прав (при наявності зареєстрованої ділянки в ДЗК).
Отже, якщо юридична особа набуває у власність земельну ділянку із земель державної чи комунальної власності, то:
- обов’язок зі сплати земельного податку виникає з дати державної реєстрації права власності на ділянку;
- орієнтир – відомості, внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та ДЗК.
Тобто не з дати рішення ради, підписання договору чи акту приймання‑передачі, а саме з дати реєстрації права у відповідних реєстрах