Чи є ризик невизнання контролюючими органами первинної бухгалтерської документації чи інших господарсько-правових документів, які ведуться російською мовою підприємством, розташованим в Криму? Відповідно до п. 138.2 ПКУ витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються
на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II ПКУ.
Зокрема, п. 44.1 ПКУ визначено, що для цілей оподаткування платники податку зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Для бухгалтерського обліку господарських операцій відповідно до ст. 9 Закону України від 16.07.99 р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити:
– назву документа (форми);
– дату і місце складання;
– назву підприємства, від імені якого складено документ;
– зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
– посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
– особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до ст. 10 Конституції України
державною мовою є українська мова. Статтею 5 Закону України від 03.07.2012 р. № 5029-VI «Про засади державної мовної політики» (далі – Закон № 5029) закріплено, що державна мовна політика України базується на визнанні і всебічному розвитку української мови як державної та гарантуванні вільного розвитку
регіональних мов або мов меншин, інших мов, а також права мовного самовизначення і мовних уподобань кожної людини.
Частиною 2 цієї ж статті передбачається, що при здійсненні державної мовної політики Україна дотримується таких цілей і принципів:
1) визнання всіх мов, які традиційно використовуються в межах держави чи її певної території, національним надбанням, недопущення привілеїв чи обмежень за мовними ознаками;
2) забезпечення всебічного розвитку і функціонування української мови як державної в усіх сферах суспільного життя на всій території держави із створенням можливості паралельного використання регіональних мов або мов меншин на тих територіях і в тих випадках, де це є виправданим;
3) сприяння використанню регіональних мов або мов меншин в усній і письмовій формі у сфері освіти, в засобах масової інформації та створення можливості для їх використання у діяльності органів державної влади і органів місцевого самоврядування, в судочинстві, в економічній і соціальній діяльності, при проведенні культурних заходів та в інших сферах суспільного життя в межах територій, на яких такі мови використовуються, та з урахуванням стану кожної мови;
4) підтримання і розвиток культурних взаємин між різними мовними групами;
5) забезпечення умов для вивчення української мови як державної, регіональних мов або мов меншин, інших мов і викладання цими мовами з урахуванням стану кожної мови на відповідних рівнях освіти у державних і комунальних навчальних закладах;
6) сприяння здійсненню наукових досліджень у сфері мовної політики;
7) розвиток міжнародного обміну з питань, що охоплюються цим Законом, стосовно мов, які використовуються у двох або декількох державах;
8) поважання меж ареалу поширення регіональних мов або мов меншин з метою забезпечення того, щоб існуючий або новий адміністративно-територіальний устрій не створював перешкод для їх розвитку;
9) застосування принципу плюрилінгвізму, за якого кожна особа в суспільстві вільно володіє кількома мовами, на відміну від ситуації, коли окремі мовні групи володіють тільки своїми мовами.
Принципи мовної політики, викладені у ст. 5 Закону № 5029, застосовуються до всіх регіональних мов або мов меншин України, які вживаються в межах її території. У контексті Європейської хартії регіональних мов або мов меншин до регіональних мов або мов меншин України, до яких застосовуються заходи, спрямовані на використання регіональних мов або мов меншин, віднесена зокрема й
російська мова.
Відповідно до роз'яснень, наданих листом Мінфіну від 07.11.2012 р. № 31-08410-07-10/26689 щодо окремих питань ведення бухгалтерського обліку,
порядок створення, прийняття і відображення підприємствами у бухгалтерському обліку первинних документів встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Мінфіну від 24.05.95 р. № 88, відповідно до п. 1.3 якого первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному законодавством.
У даному випадку під іншою мовою у порядку визначеному законодавством, слід розуміти саме
регіональну мову або мову меншин. Верховна Рада Криму прийняла першочергові заходи щодо виконання в автономії Закону № 5029. За відповідне рішення 15 серпня 2012 року проголосували 80 з 88 присутніх на сесії депутатів.
Прийнятий документ надав російській мові статус регіональної. Рішення вводиться в дію з дня прийняття.
Отже, виходячи із вищезазначеного, підстав для визнання первинної бухгалтерської документації чи інших господарсько-правових документів такими, що не відповідають чинному законодавству у зв’язку з їх веденням російською мовою, немає. Володимир Бунт
юрист ТОВ «Аудиторська фірма «Норма»
Дата підготовки 22.02.2013