Ответы на вопросы "горячей" телефонной линии на тему: "Особенности исчисления и уплаты налога на прибыль в условиях новых методов его администрирования"

   30 травня 2013 року у редакції журналу «Вісник податкової служби України» проведено «гарячу» телефонну лінію на тему «Особливості обчислення та сплати податку на прибуток в умовах нових методів його адміністрування» за участю заступника начальника Управління адміністрування податку на прибуток та податкових платежів Департаменту оподаткування юридичних осіб ДПС України Олега АНГЕЛОВА.
   
   Пропонуємо Вашій увазі відповіді на запитання, поставлені під час проведення телефонної лінії.
   
   
   
   1. У зв’язку із самостійним виправленням помилки шляхом подання уточнюючої декларації з податку на прибуток за 2012 р. у ідприємства виникла переплата зобов’язань з цього податку. Чи можна врахувати суму такої переплати в рахунок сплати наступних щомісячних авансових внесків у 2013 р.?
   
   Так, платник податку має таке право. Таку можливість передбачено п. 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України від 02.12.2012 р. № 2755-VI (далі — Податковий кодекс). Зокрема, встановлено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що виникли внаслідок надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
   
   У зв’язку з тим, що для сплати платниками щомісячних авансових внесків з податку на прибуток наказом Мінфіну України від 17.01.2013 р. № 19 виділено спеціальні коди бюджетної класифікації, платнику необхідно звернутися до територіального органу Міндоходів України з відповідною заявою про зарахування переплати з податку на прибуток у рахунок сплати щомісячних авансових внесків.
   
   Отже, зарахування надміру сплачених грошових зобов’язань з податку на прибуток у сплату щомісячних авансових внесків може бути здійснено на підставі поданої платником заяви про таке зарахування (лист ДПС України від 01.04.2013 р. № 4420/6/15-14-15-13).
   
   
   
   
   2. Підприємство, яке сплачує щомісячні авансові внески, в І кварталі 2013 р. отримало збитки. Чи повинно таке підприємство в обов’язковому порядку подавати декларацію з податку на прибуток за цей період?
   
   Ні, такого обов’язку Податковим кодексом не передбачено.
   
   Пунктом 57.1 ст. 57 цього Кодексу встановлено, що у разі якщо платник податку, який сплачує авансовий внесок, за підсумками І кварталу звітного (податкового) року не отримав прибуток або отримав збиток, він має право подати податкову декларацію та фінансову звітність за І квартал. Такий платник податку не здійснює авансових внесків у ІІ — ІV кварталах звітного (податкового) року, а податкові зобов’язання визначає на підставі податкової декларації за підсумками першого півріччя, трьох кварталів та року, яка подається до територіального органу Міндоходів України в порядку, передбаченому цим Кодексом.
   
   У разі якщо платник податку вирішує не подавати декларацію з податку на прибуток за цей період, то він зобов’язаний продовжити сплачувати авансові внески.
   
   У разі отримання збитків за підсумками І кварталу звітного (податкового) року п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу передбачено право, а не обов’язок платника податку подавати декларацію з податку на прибуток.
   
   
   
   
   3. Підприємство щомісяця сплачує авансові внески з податку на прибуток. Чи повинно воно сплачувати окремо ще й авансовий внесок з цього податку при виплаті дивідендів?
   
   Так, незважаючи на щомісячну сплату авансових внесків платник податку при виплаті дивідендів повинен сплатити до бюджету ще й авансовий внесок з податку на прибуток, нарахований на суму дивідендів.
   
   Такий обов’язок установлено пп. 153.3.2 п. 153.3 ст. 153 Податкового кодексу, зокрема передбачено, що емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої п. 151.1 ст. 151 Податкового кодексу, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.
   
   При цьому якщо дивіденди виплачуються у формі, відмінній від грошової, то базою для нарахування авансового внеску є вартість такої виплати, розрахована за звичайними цінами.
   
   Отже, при виплаті дивідендів платник податку в обов’язковому порядку повинен сплатити авансовий внесок з податку на прибуток до/або одночасно з виплатою дивідендів.
   
   
   
   
   4. Підприємство є виробником сільгосппродукції, базовий звітний (податковий) період дорівнює року. Як звітувати підприємству у 2013 р., адже протягом звітного періоду застосовувались різні ставки податку на прибуток?
   
   Для цілей оподаткування до підприємств, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, належать ті, дохід яких від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва за попередній звітний (податковий) рік перевищує 50% загальної суми доходу (ст. 155 Податкового кодексу).
   
   Особливістю звітного періоду сільгоспвиробників є те, що їхній базовий звітний (податковий) період — з 01.07.2012 р. по 30.06.2013 р. Ставка податку на прибуток протягом 2012 р. становила 21%, а у 2013 р. — 19% (п. 10 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу).
   
   Отже, у зв’язку із застосуванням різних ставок сільгоспвиробники повинні за річний податковий період подати протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного періоду, дві декларації з податку на прибуток, форму яких затверджено наказом Мінфіну України від 28.09.2011 р. № 1213: одну за період з 01.07.2012 р. до 31.12.2012 р. із застосуванням ставки податку на прибуток 21%, другу — за період з 01.01.2013 р. до 30.06.2013 р. із застосуванням ставки 19%.
   
   
   
   
   5. Підприємство має п’ять відокремлених підрозділів без статусу юридичної особи, розташованих на території інших територіальних громад. Чи повинно головне підприємство в бов’язковому порядку перейти на консолідовану сплату податку на прибуток?
   
   Ні, чинним законодавством такого обов’язку не встановлено.
   
   Вибір порядку сплати податку на прибуток здійснюється платником податку самостійно до 1 липня року, що передує звітному, про що повідомляються територіальні органи Міндоходів України за місцезнаходженням такого платника податку та його філій (відокремлених підрозділів). Зауважимо, що зміна порядку сплати податку протягом звітного року не дозволяється (п. 152.4 ст. 152 Податкового кодексу).
   
    Водночас платник податку, який має філії, може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій, а також до бюджету територіальної громади за своїм місцезнаходженням. При цьому філії (відокремлені підрозділи) подають до територіального органу Міндоходів України за своїм місцезнаходженням розрахунок податкових зобов’язань щодо сплати консолідованого податку, визначеного згідно з нормами розділу III Податкового кодексу та зменшеного на суму податку, сплаченого до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій.
   
   Отже, право на консолідовану сплату податку на прибуток є добровільним рішенням платника податку, а не його обов’язком.
   
   
   
   
   6. У зв’язку з придбанням виробничим підприємством нової технологічної лінії йому необхідно відправити на платну професійну перепідготовку своїх працівників за кордон. Чи враховуватиметься у складі податкових витрат сума коштів, сплачена за таку перепідготовку?
   
   Так, витрати на зазначені цілі включаються до складу податкових витрат. Відповідно до пп. 140.1.3 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу витрати платника податку на професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників робітничих професій, а також у разі якщо законодавством передбачено обов’язковість періодичної перепідготовки або підвищення кваліфікації, враховуються у складі витрат у повному обсязі.
   
   Крім того, до складу витрат у повному обсязі відносяться витрати на навчання та/або професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації у вітчизняних і закордонних навчальних закладах. Головною умовою у даному випадку є те, що наявність сертифіката про освіту в таких закладах є обов’язковою для виконання певних умов ведення господарської діяльності.
   
   Витрати, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, установлених розділом II Податкового кодексу (п. 138.2 ст. 138 цього Кодексу).
   
   Отже, сума коштів, сплачена платником податку за перепідготовку працівників за кордоном, враховується у складі витрат у повному обсязі за умови, що такі витрати пов’язані з веденням господарської діяльності платника податку та належним чином підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними й іншими первинними документами.
   
   
   
   7. Підприємство отримало процентну позику від нерезидента, що має офшорний статус. Як відобразити таку операцію в податковому обліку? Чи включається до складу витрат сума процентів, сплачена за користування позикою?
   
   Ні, не включається. Згідно з пп. 14.1.267 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу позика — це грошові кошти, що надаються резидентами, які є фінансовими установами, або нерезидентами, крім нерезидентів, які мають офшорний статус, позичальнику на визначений строк із зобов’язанням їх повернення та сплатою процентів за користування сумою позики. Таким чином, кошти, отримані від нерезидента, що має офшорний статус, для цілей податкового обліку не є позикою.
   
   Отже, оскільки кошти, отримані від нерезидента, що має офшорний статус, не підпадають під визначення терміна «позика», то й проценти, сплачені на користь такого нерезидента, не враховуються у складі податкових витрат платника податку.
   
   
   
   
   8. Підприємство в розрахунок за придбані товари видало простий вексель. Вексель для оплати протягом року не пред’явлено. На яку дату необхідно збільшити доходи?
   
   У разі видачі простого векселя у платника податку — покупця припиняються зобов’язання щодо оплати товарів за договором поставки та виникають зобов’язання щодо сплати зобов’язань за векселем.
   
   Згідно зі ст. 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі від 06.07.99 р. (далі — Уніфікований закон) до простих векселів застосовуються такі самі положення, що й до переказних, а саме: простий вексель може бути видано з таким строком платежу: за пред’явленням; у визначений строк від дати пред’явлення; у визначений строк від дати складання; на визначену дату. Переказні векселі, що містять або інші строки платежу, або передбачають оплату частинами, є недійсними (ст. 33 Уніфікованого закону). Статтею 34 цього Закону встановлено, що переказний вексель строком за пред’явленням підлягає оплаті при його пред’явленні. Його має бути пред’явлено для платежу протягом одного року від дати його складання.
   
   У разі якщо з дня строку платежу минає три роки (строк позовної давності за нормами ст. 70 Уніфікованого закону) і вексель залишається не пред’явленим для платежу, то сума заборгованості одного платника податків перед іншим, не стягнута після закінчення строку позовної давності, згідно з пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу вважається безповоротною фінансовою допомогою.
   
   Для цілей податкового обліку сума безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, враховується при обчисленні об’єкта оподаткування у складі інших доходів (пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу). Отже, платник податку — емітент повинен включити суму такої заборгованості до складу доходів за підсумками звітного податкового періоду, у якому таку заборгованість визнано безповоротною фінансовою допомогою, тобто після закінчення трьох років із дня строку платежу за векселем.
   
   
   
   
   9. Для паркування виробничого автотранспорту, що перебуває у власності підприємства, збудовано спеціальний навіс з полікарбонату та заасфальтовано майданчик. Витрати на придбання будівельних матеріалів та оплату робіт становили понад 25 000 тис. грн. Чи може підприємство включити зазначену суму коштів до податкових витрат після введення такого об’єкта в експлуатацію?
   
   Ні, зазначені витрати не враховуються у складі податкових витрат. Згідно з Державним класифікатором України «Класифікація основних фондів», затвердженим наказом Держстандарту України від 19.08.97 р. № 507, дороги, вулиці, автостради віднесено до групи основних засобів «Будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої».
   
   За класифікацією груп основних засобів та інших необоротних активів для цілей податкового обліку такий об’єкт належить до групи 12 основних засобів — тимчасові (нетитульні) споруди.
   
   У податковому обліку витрати на самостійне виготовлення (створення) основних засобів для використання в господарській діяльності, у тому числі витрати на сплату заробітної плати працівникам, зайнятим на їх виготовленні (створенні), підлягають амортизації (п. 144.1 ст. 144 Податкового кодексу).
   
   Амортизація нараховується протягом строку корисного використання. Строк корисного використання (експлуатації) об’єкта основних засобів при визнанні цього об’єкта активом установлюється підприємством самостійно, однак цей строк не може бути меншим, ніж визначено в п. 145.1 ст. 145 Податкового кодексу.
   
   Отже, витрати, здійснені на придбання будівельних матеріалів та оплату робіт для будівництва основного засобу, не враховуються у складі податкових витрат звітного періоду, а підлягають амортизації.