Відтворення матеріалу у будь-якій формі повністю або частково можливо лише з письмового дозволу газети «Інтерактивна бухгалтерія».
За якими нормами потрібно списувати паливо
Норми витрат палива для автомобілів затверджені наказом Мінтрансу від 10.02.1998 р. № 43. Однак, зважаючи на те що цей документ не зареєстрований у Мін’юсті, часто-густо виникає запитання щодо необхідності його застосування. Питання ненове, однак дискусії не стихають і досі
Норми витрат палива на автомобільному транспорті затверджені наказом Мінтрансу від 10.02.1998 р. № 43 (далі — Наказ № 43). Як зазначено в преамбулі Наказу № 43, норми призначені для планування потреби підприємств, організацій та установ в паливно-мастильних матеріалах (далі — ПММ) і контролю за їх витратами, ведення звітності, запровадження режиму економії та раціонального використання нафтопродуктів, а також можуть застосовуватися для розроблення питомих норм витрат палива.
Однак Наказ № 43 не зареєстрований у Міністерстві юстиції України.
Нагадаємо!
Держреєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду, якщо в них є одна або більше норм, які:
· зачіпають соціально-економічні, політичні, особисті й інші права, свободи та законні інтереси громадян;
· мають міжвідомчий характер, тобто є обов’язковими для інших міністерств, органів виконавчої влади, а також органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт (п. 4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою КМУ від 28.12.1992 р. № 731, далі — Положення про держреєстрацію).
Водночас, якщо акт спрямований на організацію виконання рішень вищих органів і власних рішень міністерств, інших органів виконавчої влади і не має нових правових норм або містить інформацію персонального, оперативно-розпорядчого, рекомендаційного, роз’яснювального й інформаційного характеру, такий акт не підлягає реєстрації в Мін’юсті (п. 5 Положення про держреєстрацію).
Наказ № 43 не був поданий на реєстрацію в Мін’юсті. Тож сміливо можна говорити, що цей Наказ не є нормативно-правовим актом, який поширюється на ВСІ без винятків підприємства, які використовують автомобілі. Про те, що Наказ № 43 має рекомендаційний характер, зазначило й ГоловКРУ у своєму листі від 11.08.2010 р. № 02-14/1232.
Водночас Держадміністрація автомобільного транспорту у своєму листі від 12.08.2009 р. № 3623-21/07/19-09 зазначила, що Наказ № 43 призначений для підприємств, організацій і установ (юридичних осіб) різних форм власності, які діють на території України й експлуатують автомобілі. Однак про обов’язок використання згаданого наказу Держадміністрація автомобільного транспорту не говорить.
Думка ж податківців стосовно цього однозначна: «списання пально-мастильних матеріалів здійснюється виходячи з даних про пробіг автомобіля, визначених на підставі подорожнього листа, та норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 10.02.98 р. № 43 зі змінами та доповненнями». Така позиція була висловлена в консультації в ЄБПЗ1 (підкатегорія 102.07.20).
Ідеться про те, що контролери наполягають на використанні Наказу № 43. Хоча ані Податковий кодекс України, ані інші нормативні акти не наголошують на обов’язку використання саме цього Наказу.
Яка думка судів стосовно цього? І тут не все так однозначно.
Більшість судових рішень із застосування Наказу № 43 стосуються бюджетних установ. Варто зазначити, що бюджетні установи, як правило, дотримуються положень Наказу № 43, адже такий порядок списання ПММ є предметом перевірки Держфінінспекції (пп. 11.11.3 Методичних рекомендацій щодо здійснення інспектування органами Державної фінансової інспекції України, затверджених наказом Держфінінспекції від 14.12.2011 р. № 90). Хоча одні суди говорять про відсутність обов’язку стосовно дотримання норм Наказу № 43 (див. ухвалу ВАСУ від 06.06.2013 р. у справі № К-39866/10-С і ухвалу ВАСУ від 26.06.2012 р. у справі № К/9991/50102/11), а інші — про необхідність у частині норм про списання палива (див. постанову Донецького окружного адмінсуду від 17.04.2013 р. у справі № 805/483/13-а).
Фізособам — підприємцям, вважаємо, не потрібно застосовувати норми Наказу № 43. Аргументуємо.
По-перше, як зазначено в преамбулі Наказу № 43, такі норми «<…> призначені для планування потреби підприємств, організацій та установ в паливно-мастильних матеріалах <…>». Окрім того, про те, що ці норми призначені для юросіб, говорить і Держадміністрація автомобільного транспорту у своєму листі від 12.08.2009 р. № 3623-21/07/19-09.
По-друге, підтверджує таку позицію й Київський окружний адмінсуд. У своїй постанові від 02.10.2012 р. у справі № 2а-4314/12/1070 він слушно зазначив: «організаційно-правову форму позивача (фізичної особи — підприємця. — Прим. авт.) не слід ототожнювати з організаційно-правовою формою таких суб’єктів, як підприємство, організація та/або установа, про які йдеться у преамбулі до цього Наказу. Внаслідок цього застосування до позивача контролюючим органом норм вищенаведеного Наказу Міністерства транспорту України є протиправним». Ба більше! Київський окружний адмінсуд також наголосив, що згаданий Наказ не є обов’язковим для застосування, оскільки зазначений нормативно-правовий акт, усупереч п.п. 1,?2 Указу Президента України від 03.10.1992 р. № 493, не пройшов державної реєстрації в Міністерстві юстиції України.
Стосовно ж звичайних підприємств, то суди здебільшого наголошують на рекомендаційному характері Наказу № 43. Водночас списання палива на підприємстві повинно бути ОБОВ’ЯЗКОВО врегульовано внутрішніми наказами на підприємстві та підтверджено відповідними розрахунками. Так, Дніпропетровський окружний адмінсуд у своїй постанові від 23.01.2013 р. у справі № 2а/0470/14635/12 зазначив: хоча Наказ № 43 і має рекомендаційний характер, списувати ПММ на підприємстві потрібно з урахуванням його норм і згідно із затвердженими на підприємстві документами.
Отже, підприємство МОЖЕ, але НЕ ЗОБОВ’ЯЗАНЕ використовувати норми, затверджені Наказом № 43. Для списання палива підприємство повинно розробити внутрішні документи, які встановлюватимуть норми витрат ПММ з урахуванням усіх технічних характеристик авто, експлуатаційних норм та інших факторів. Тим паче що таке право передбачено й самим Наказом № 43.
Так, фактичні потреби та нормативні витрати палива визначають за звітними документами (установленими підприємствами, у тому числі — з використанням сучасних інформаційних технологій і супутникових систем навігації тощо) з наведенням умов експлуатації, до яких можуть бути застосовані відповідні коефіцієнти коригування базової норми, що враховують вплив на споживання палива тих чи інших умов (пп. 3.5.4 Наказу № 43).
Які саме документи підтвердять правомірність установлених на підприємстві норм витрат палива?
Норми витрат палива, а також умови й порядок застосування коригуючих коефіцієнтів можуть бути затверджені наказом по підприємству. Списання ж палива найчастіше здійснюється на підставі подорожніх листів. Хоча й тут не все так просто. Докладніше про це читайте в матеріалі «За яким документом списувати витрати на ПММ» газети «Інтерактивна бухгалтерія» № 16 (25) за 2013 рік.
Отже, зважаючи на неоднозначність ситуації щодо застосування Наказу № 43, ми все ж рекомендували б орієнтуватися на встановлені ним норми. Якщо ж фактичні витрати суттєво відрізняються від установлених норм із урахуванням коригуючих коефіцієнтів, то доречно буде у внутрішніх документах обґрунтувати такі витрати та провести відповідний розрахунок на предмет ефективності використання пального.
Ірина ЛІТВІНЧУК,
бухгалтер-експерт
газети «Інтерактивна бухгалтерія»
1 Єдина база податкових знань. Розміщена на офіційному сайті Міндоходів України —www.minrd.gov.ua.