Відтворення матеріалу у будь-якій формі повністю або частково можливо лише з письмового дозволу газети «Інтерактивна бухгалтерія».
На перший погляд це благий намір, але ситуація дещо нетипова й може мати неприємні наслідки. Та й законодавство такої можливості не допускає. Розберімося
ГКУ про керівника підприємства та його зарплату
Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства (ч. 3 ст. 65 ГКУ).
У разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), у якому визначаються: строк найму, права, обов’язки й відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення та умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін (ч. 4 ст 65 ГКУ).
Що говорить про це КЗпП
Трудовим договором називають угоду між працівником і власником підприємства, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з дотриманням внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства ― виплачувати працівникові зарплату й забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором й угодою сторін (ч. 1 ст. 21 КЗпП).
Відповідно до ст. 1 Закону про оплату праці, заробітна плата ― це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або вповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір зарплати залежить від складності й умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Як випливає із ч. 5 ст. 95 КЗпП і ст. 3 Закону про оплату праці, мінімальна зарплата є державною соціальною гарантією, обов’язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності й господарювання та фізичних осіб. Таким чином, зарплата директора підприємства не може бути нижчою за законодавчо установлений розмір мінзарплати.
Безоплатна «робота»: судова практика
Як випливає зі сказаного вище, законодавство не дає можливості працювати директору підприємства безоплатно чи відмовитися від зарплати.
Так, Верховний суд України в ухвалі від 09.04.2008 р. за справою № 6-4275св08 у схожій ситуації (ідеться про ТОВ) визнав такими, що суперечать вимогам законодавства:
· скасування рішення про затвердження штатного розпису товариства та умов оплати праці всього складу та посадових осіб товариства;
· ухвалення рішення про виконання працівниками й учасниками товариства своїх обов’язків безоплатно на громадських засадах.
У випадку безоплатного виконання обов’язків працівниками, з якими укладено трудовий договір, суд вбачає порушення ст. 43 Конституції України, ст.ст. 9, 94, 95, 97 КЗпП і ст.ст. 1, 3, 7, 8, 22 Закону про оплату праці.
Які санкції загрожують під час перевірки дотримання законодавства про працю
Як відомо, дотримання законодавства про працю вповноважені перевіряти, згідно з Порядком № 390, держінспектори Держпраці. І серед питань, які вони перевіряють, зокрема:
· дотримання розміру мінзарплати;
· виплата зарплати за виконану роботу;
· формування тарифної сітки з урахуванням міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).
За порушення законодавства про працю посадовим особам підприємства загрожує адміністративна відповідальність згідно зі ст. 41 КпАП у розмірі від 510 грн до 1700 грн.
Альтернативні варіанти: чи можливі
Деякі експерти пропонують скористатися варіантом «прощення боргу із зарплати», відштовхуючись від норм ст. 605 ЦКУ. Тобто підприємство має зобов’язання щодо виплати зарплати перед працівником, а останній йому прощає цей борг. У такому разі згідно із ст. 605 ЦКУзобов’язання припиняється внаслідок звільнення кредитором боржника від його обов’язків. Хоча цей варіант досить сумнівний, адже трудове законодавство такого не допускає, та й із податкової точки зору він не дуже вигідний. Оскільки зарплату все одно доведеться нарахувати й, як наслідок, нарахувати й утримати ЄСВ, утримати ПДФО, а прощена сума може потрапити до податкового доходу.
Водночас ст. 9 ЦКУ допускає застосування норм цього Кодексу й до трудових відносин, якщо їх не врегульовано іншими актами законодавства. На нашу думку, це якраз той випадок, коли всі питання врегульовано нормами трудового законодавства й немає сенсу звертатися до ЦКУ. Підтверджує це й лист Держпідприємництва від 15.04.2011 р. № 3559, де зазначено, що на сьогодні законодавчим актом, який регулює трудові відносини всіх працівників, є КЗпП.
Таким чином, відмовляючись від своєї зарплати, директор сприятиме низці порушень законодавства про працю, за які йому доведеться нести відповідальність.
Світлана ЛІСТРОВА,
шеф-редактор
газети «Інтерактивна бухгалтерія»
Список використаних нормативно-правових актів:
ГКУ ― Господарський кодекс України.
КЗпП ― Кодекс законів про працю України.
ЦКУ ― Цивільний кодекс України.
КпАП ― Кодекс України про адміністративні правопорушення.
Закон про оплату працю ― Закон України «Про оплату праці » від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР.
Порядок № 390 ― Порядок проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затверджений наказом Мінсоцполітики України від 02.07.2012 р. № 390.