Пальне за талонами: акциз і ліцензії

* Див., зокрема, статтю «Проблеми «пального» акцизу: талони і К^о» (журнал «Бухгалтер 911», 2019, № 26).

** Далі під талонами маємо на увазі не лише власне талони, а й смарт-картки та інші «штуковини», що надають право їх «утримувачу» на заправку певних обсягів пального.

Талони та акциз. Те, що з 1 липня СЕАРП переорієнтована на акцизні склади, вам уже відомо. Як і те, що під «цю справу» в ПКУ «перезаточений» наріжний підакцизний термін «реалізація пального» (п.п. 14.1.212). Тепер це будь-які операції з фізичної (!) передачі/відпуску/відвантаження пального (з переходом на нього права власності чи без, за плату чи без) з акцизного складу / акцизного складу пересувного на акцизний склад / акцизний склад пересувний для власних потреб або будь-яким іншим особам.

Так-от, згідно з цим оновленим терміном операції з перепродажу «пальних» талонів не можуть вважатися реалізацією пального, і у фіскалів уже немає підстав унаслідок таких продажів вимагати від продавця талонів зареєструватися платником «пального» акцизу.

А тепер нагадаємо, що при дії старих акцизних норм фіскали, орієнтуючись на минуле («тривіальне») визначення «реалізації» (п.п. 14.1.212 ПКУ в редакції до 01.07.2019 р.), прив’язувалися до того, що зазначалося в документах. І якщо при продажу/перепродажу талонів у документах зазначалося пальне, а не талони, то вони вимагали реєстрації продавця талонів платником «пального» акцизу.

А ось, підходячи до цієї проблеми у світлі нових норм ПКУ, податківці зазвичай роблять це зважено та говорять про відсутність необхідності реєструватися платником «пального» акцизу при перепродажу талонів, оскільки при цьому реалізація пального (відпуск з акцизного складу / акцизного складу пересувного) не здійснюється. Підтверджуючи при цьому, що реалізація (згідно з новою редакцією «14.1.212») відбувається тільки в момент «отоварювання» талонів, тобто при заправці транспортних засобів на АЗС (АГЗС тощо).

Водночас у деяких їх листах лунала й така, що вже не стикується з нормами ПКУ, «ретропозиція» — з орієнтиром на те, що зазначено в документах (пальне або талони): див. листи ДФСУ від 03.04.2019 р. № 1424/6/99-99-12-02-02-15/ІПК і від 02.05.2019 р. № 1914/6/99-99-12-02-02-15/ІПК (ср. ). Ми визнали їх помилковими-«ретроспективними». Але ось уже в липні цього року з’являється консультація в категорії 116.01 ЗІР, у якій зазначено: якщо за даними первинних документів госпсуб’єкт здійснює операції з отримання від постачальників і реалізацію покупцям пального за допомогою талонів та/або смарт-карток, що отримуються/передаються як доповнення до видаткових накладних на пальне, то в цьому разі суб’єкт є платником паливного акцизу .

Ну що тут сказати? Незаконність висновків очевидна: що б там у документах не зазначалося (і з якими кодами УКТ ЗЕД), при перепродажу талонів «реалізації пального» не буде.

Проте з урахуванням продавлювання податківцями фіскального «ретропідходу», перепродавець талонів, у якого в документах значилося пальне, може нарватися при перевірці на штраф за п. 117.3 ПКУ.

Тому радимо оформляти перепродаж талонів так, щоб за документами проходили саме талони. Але тут зазначимо, що в питанні, який код УКТ ЗЕД «малювати» в ПН на талони (тощо), ясності немає.

Талони та ліцензії (опт, зберігання). Не менший інтерес у перепродавців талонів викликає питання про отримання ліцензії на оптову/роздрібну торгівлю пальним та/або на його зберігання. Особливо актуальним це питання стає, коли за документами талони проходять як пальне, з відповідними кодами УКТ ЗЕД, та ще й у договорі передбачається його відповідальне зберігання на АЗС (тощо).

Ліцензія на зберігання зазвичай не потрібна — вона має бути в того, хто фактично зберігає на АЗС (тощо) це пальне. А ось щодо ліцензії на «опт» однозначної відповіді немає. Визначення терміна «оптова торгівля пальним» в Законі № 481*** говорить про діяльність «з придбання і подальшої реалізації пального», куди з натяжкою можна втиснути й перепродаж талонів, коли за документами проходить пальне — з переходом на нього права власності до набувача талонів.

*** Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.95 р. № 481/95-ВР.

Саме так ці операції в згаданих фіскальних листах від 03.04.2019 р. та від 02.05.2019 р. і ЗІР трактують їх автори. Тож ризик отримати півмільйонний штраф за безліцензійну торгівлю талонами-пальним, мабуть, є.

Водночас у деяких листах, що стосуються й необхідності отримання ліцензії для операцій з перепродажу талонів, податківці надають ліберальну відповідь. Так, у листах ДФСУ від 08.04.2019 р. № 1502/6/99-99-12-01-01-15/ІПК і від 27.05.2019 р. № 2383/6/99-99-12-02-02-15/ІПК податківці, посилаючись на визначення терміна «реалізація пального» з ПКУ (того ж п.п. 14.1.212 ПКУ — що важливо: у новій його редакції!), говорять, що в разі реалізації пального саме в розумінні ПКУ (!) госпсуб’єкту необхідно отримати ліцензії на оптову або роздрібну торгівлю пальним. Тому самі операції з реалізації паливних карток і талонів на пальне не вимагають отримання відповідної ліцензії.

Утім, залучення фіскалами до ліцензійних питань терміна з ПКУ, який не дуже стикується з термінологією Закону № 481, виглядає сумнівно.