Зарплата в інвалюті: Верховний Суд не проти

Суть спору. Між роботодавцем і заступником директора був укладений трудовий договір. Але його родзинка полягала в тому, що надалі сторони уклали додаткову угоду до трудового договору, де був зазначений такий цікавий пункт: «За виконання обов’язків, передбачених цим трудовим договором, заступнику директора щомісячно виплачується за рахунок коштів товариства заробітна плата в розмірі 6500 євро після відрахування всіх належних податків та платежів, що виплачується в національній валюті України — гривні, відповідно до готівкового курсу продажу грн/євро станом на фактичну дату виплати».

Це положення призвело до спору між працівником і роботодавцем.

Позиції сторін. Роботодавець просив суд визнати недійсною таку додаткову угоду. Він вважав, що її умови не відповідають вимогам законодавства. Так, установлення заробітної плати працівника в іноземній валюті забороняється ст. 99 Конституції, де зазначено, що грошовою одиницею України є гривня. Крім того, ані КЗпП, ані Закон про оплату праці не передбачають можливість установлення заробітної плати в інвалюті.

Працівник же наполягав на тому, що попри те, що розмір його зарплати був установлений в іноземній валюті — євро, проте зарплата виплачувалася в гривні, а це не заборонено в Україні. Крім того, додатковою угодою його права не порушувалися, тому визнати її недійсною не можна.

Вирішення справи судами. Суд першої інстанції, як і його колеги з апеляційної інстанції, став на бік працівника. На їхню думку, аналіз умов оспорюваної додаткової угоди свідчить про те, що роботодавець і працівник домовилися про те, що виплати здійснюються в нацвалюті України — гривні.

Крім того, виходячи з матеріалів справи, податки та відрахування із заробітної плати відповідача здійснювалися роботодавцем у гривневому еквіваленті 6500,00 євро.

Верховний Суд підтримав своїх колег. Представники Феміди дійшли висновку: «…закон передбачає обов’язковість здійснення платежів на території України в національній валюті, однак не містить заборони на використання у розрахунках розміру грошових зобов’язань іноземної валюти або інших розрахункових величин».

Думка редакції. Свого часу ми вже зверталися до цього питання — публікували офіційне роз’яснення представника Мінсоцполітики*. Головний висновок: роботодавець може встановити розміри зарплати працівників у прив’язці до інвалюти, проте виплачувати її працівникам-резидентам слід у гривнях.

* Стаття «Зарплата в інвалюті?» (журнал «Бухгалтер 911», 2018, № 12).

Власне те ж саме бачимо й у висновках судових органів.

Так, ст. 21 Закону про оплату праці закріплює право працівника на оплату його праці відповідно до актів законодавства та колективного договору на підставі укладеного трудового договору. У цьому ж Законі зазначено, що заробітна плата працівників підприємств на території України виплачується в грошових знаках, що мають законний обіг на території України.

Верховний Суд для обґрунтування свого рішення використав положення ЦКУ, який можна застосовувати до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими законодавчими актами. Так, згідно з ч. 1 ст. 533 ЦКУ грошове зобов’язання має бути виконане в гривнях. Водночас ч. 2 цієї ж статті допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов’язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Додамо, що Закон України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 р. № 2473-VIII визначає, що єдиним законним платіжним засобом на території України є гривня, за винятком розрахунків за операціями, передбаченими ч. 2 ст. 5 цього Закону, які можуть проводитися не лише в гривні, а й в інвалюті. Так, винятки визначені постановою Правління НБУ «Про затвердження Положення про здійснення операцій із валютними цінностями» від 02.01.2019 р. № 2 для дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав в Україні, представництв міжнародних організацій на території України і морських агентів.

Проте, увага! У зазначених вище нормативних документах йдеться саме про виплату заробітної плати, а не про визначення (встановлення) її розміру.

Трудове законодавство не містить заборони на прив’язку зарплати до інвалюти! Тому й прогнозований висновок: установлювати заробітну плату в іноземній валюті можна.

Зазвичай до валюти прив’язують саме оклади (місячні тарифні ставки) працівників. Але тут є одна проблема. Якщо курс гривні до інвалюти зріс — до роботодавця жодних претензій не буде. Виплата зарплати в більшому розмірі завжди схвалюється. А ось якщо курс знизився, ситуація ускладнюється. При виконанні однієї й тієї ж місячної (годинної) норми праці працівник отримає меншу суму основної зарплати в гривні. У випадку з окладами (місячними тарифними ставками) це неприпустимо!

Але й тут є вихід. Наприклад, у колективному договорі можна зазначити, що заробітна плата встановлюється, припустімо, в євро і виплачується в національній валюті України з перерахунком за курсом НБУ на останній день місяця, за який вона виплачується, але не нижче курсу, згідно з яким виплачувалася заробітна плата за попередній місяць.