Як НБУ почав ФОПів «доїти» або 3️ факти про незаконність «апетитів» регулятора

Андрій Тамошюнас, податковий адвокат, партнер консалтингової компанії ADA Group.

Оксана Згур'єва,  голова Громадської Спілки "Бізнес HELP"

В НБУ ще літом «зі всією відповідальністю» заявляли, що не планують обмежувати фізосіб-підприємців (а відповідно і осіб, що займаються НПД) у використанні власних коштів, а ініційовані коригування мають виключно технічний характер.

З тих пір, або ліміт відповідальності вичерпався, або ж плани відкоригувались, але в результаті ми отримали постанову №162 від 27.12.2019 р., головна «смакота» якої міститься у пункті 14. Звісно ДПС як щирий цінитель такого роду «винаходів» не міг пройти повз і коротко відмітив: «Тепер ви не зможете розплачуватися в супермаркеті з підприємницької картки.».

Але, як на мене, з позиції законності до зазначеної ініціативи є «великі питання» і суть їх в наступному:

1️. Постанова № 162 не має обов’язкового характеру!

Справа в тому, що ініціативи НБУ не зареєстровані у Мінюсті як НПА, що зачіпає права, свободи та законні інтереси громадян.

Однак, нагадаю, що Указ Президента № 493/92 від 03.10.1992 р., постанову КМУ № 731 від 28.12.1992 р. та наказ Мінюсту № 34/5 від 12.04.2005 р. (особливо п.3.3.) ніхто не відміняв.

Окремо зауважу, що сама постанова правління НБУ № 492, до якої внесено зміни, була зареєстрована у Мінюсті (якось так)!

2️. Порушено принцип "якості" НПА

Термін «власні потреби» взагалі не розкрито, а його трактування у побуті має дуже широке розуміння. Отже, виникають дуже логічні запитання:

- а якщо це потреби родичів 1го та 2ого ступеня споріднення? – в такому випадку заборона не діє?!

- а зайняття ППД або ж НПД – хіба це не «власні потреби» чи не для задоволення цих «власних потреб»?! Тоді для чиїх? Очевидно, що в силу специфіки статусу ФОПа будь-які умови здійснення ППД та її наслідки стосуються безпосередньо (власне) фізичної особи!

3️. «… після сплати податків…мають право перерахувати кошти … на власні поточні рахунки…» - і знову питання до «якості» та законності.

• По-перше, таке обмеження вільного розпорядження своєю власністю не передбачено жодним законом! Більше того, вказана заборона порушує мінімум 4 законодавчі приписи (зокрема, ст. 41 Конституції, ст.ст.319, 320, 321 ЦКУ)
• По-друге, НБУ не є регулятором податкових правовідносин, які чітко регламентовані ПКУ.
• По-третє, розрахунково-касові та податкові операції не є тотожніми за своїм змістом - за загальним правилом нарахування та сплата податків здійснюється на підставі податкової декларації, а не на підставі руху коштів по банківським рахункам (здійснення витратних операцій не означає автоматичне зменшення об’єкту оподаткування, оскільки статті 177 та 178 ПКУ передбачають окремі вимоги для «податкових» витрат).
• По-четверте, для ФОПів-спрощенців витрати взагалі не враховуються при визначенні сум податку/внеску до сплати – в цьому і сама суть спрощеної системи оподаткування.
• По-п’яте, буквальний аналіз норм пунктів 5 та 14 постанови свідчить про наявність ПРАВА на відкриття рахунків та перерахування коштів, тобто сам НБУ визнав, що це НЕ ОБОВ'ЯЗКОВО!
• По-шосте, конструкція норми у п.14 Постанови не має прив’язки до оподаткування «саме з цих сум» (отже, формально, сплата податків за попередні звітні періоди та/або сплата умовних 100 грн. ПДФО, ВС та ЄСВ є дотриманням вказаної вимоги).

Звісно тут можна не витрачати час і виправдовувати такі «сюрпризи» чим завгодно, з усіх сил кричати про те, що фактично нічого не змінилось, а «особисті кошти» абсолютно неважко перерахувати на «особистий» рахунок …

Але, якщо ми декларуємо, що живемо у правовій державі, то «право» та «закон» повинні бути не тільки гарними словами, а НБУ та ДПС ми повинні підказувати про наявність очевидних похибок в цій та аналогічних ситуаціях. І очевидно, що від кількості таких «підказок» і буде залежати наше майбутнє!