Сайт для бухгалтерів №1 в Україні

Отримуйте
новини поштою!


04.07.22
1205 1

Висновки Верховного Суду за лютий 2022 року (ч. 2)

Євген Власов Податковий адвокат

Підбірка правових висновків за лютий 2022 року, які стосуються таких питань:

 

- декларант класифікував товар у різний період за різними кодами УКТ ЗЕД,

- облік товарних запасів за звітними документами касового апарату,

- зміна призначення платежу сторонами та вплив на база оподаткування,

- можливість сплати ЄСВ третьої особою-представником платника ЄСВ,

- незаконність наказу про податкову перевірку в умовах карантину та урядової постанови про право на проведення перевірок,

- зобов’язання податкову скласти та скерувати висновок про повернення надмірно сплачених податків,

- товари, які використовуються у грі дітьми, є іграшками.

 

І. ПОДАТОК НА ПРИБУТОК

 

 

1.1. Про базу оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської діяльності, а також внесення змін до призначення платежу виконаного платіжного доручення

 

Постанова ВС від 08.02.2022  у справі за № 808/3175/16

 

 

Стислий висновок: сторони вправі змінювати призначення платежу без участі банку та не включати до бази оподаткування відповідні господарські операції, суть яких було уточнено між сторонами та які відповідно до чинного законодавства не включаються до бази.

 

Суть спору: була проведена податкова перевірка, в результати якої податковий орган нарахував податкові зобов’язання з доходів  (плата за товар) Платника податків, які не були враховані, однак Платник податків стверджував, що сторонами було змінено призначення платежу і такі оплати є наданням поворотної фінансової допомоги, а не як плата за товар.

 

Позиція ВС: отримані Платником податків від контрагента кошти в сумі 151 000 гри. є поворотною безвідсотковою фінансовою допомогою відповідно до договорів, а не коштами по оплаті за товар, та згідно із вимогами підпункту 165.1.31 пункту 165.1 статті 165 ПКУ не включаються до оподатковуваного доходу платника податку.

 

Контрагентом правомірно змінено волевиявлення у розпорядженні коштами у межах господарської діяльності між ним та Платником податків шляхом надіслання листів, оскільки суми коштів у платіжних дорученнях відповідали суми коштів, визначених у договорах про надання безвідсоткової фінансової допомоги.

 

Питання уточнення інформації, вказаної у реквізиті «призначення платежу» виконаного платіжного доручення вирішується сторонами у порядку, узгодженому між ними, без участі банку. 

 

Саме учасники операцій із переказу коштів (ФОП і ТОВ «АІП») компетентні визначати суть їхніх операцій - чи це оплата за товар/роботи/послуги, чи це поворотна фінансова допомога, чи інше. Контролюючий орган чи інший державний орган не може всупереч волевиявленню суб`єктів цивільних або господарських правовідносин визначати чи змінювати їх суть.

 

Оскільки Платник податків та контрагент обумовили в подальшому, що призначення певних платежів не відповідало справжній природі операцій між такими особами, контрагент правомірно змінило волевиявлення у розпорядженні коштами у межах господарської діяльності між ним та позивачем шляхом надіслання відповідних листів, оскільки суми коштів у спірних платіжних дорученнях відповідали сумам коштів, визначеним у договорах про надання безвідсоткової фінансової допомоги, реквізити яких зазначені у листах контрагента. Окрім того, така можливість не суперечить приписам закону.

 

Результат: підтримано висновки судів попередніх інстанцій, вирішено на користь Платника податків.

 

 

***

 

ІІ. ЄСВ

 

2.1. Сплата ЄСВ третьою особою (представником) за дорученням

 

Постанова ВС від 24.02.2022  у справі за № 360/893/20

 

 

Стислий висновок: повірений, діючи від імені та в інтересах довірителя, є представником, а не окремим, самостійним платником ЄСВ

 

Суть спору: до 2019 року позивач звільнявся від відповідальності за несвоєчасне виконання обов`язків зі сплати єдиного внеску, у зв’язку із знаходженням на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів проведення АТО. З 2019 року у зв`язку з арештом коштів, сплата єдиного внеску здійснювалася повіреними особами в інтересах позивача на підставі договорів доручень, відтак позивачем не допущено порушення вимог частини дев`ятої статті 25 ЗУ «Про ЄСВ».

 

Позиція ВС:  виходячи із аналізу положень норм цивільного законодавства та ЗУ «Про ЄСВ», дійшов висновку, що в результаті реалізації між Товариством та Повіреними взаємовідносин за договорами доручення, не відбулось передачі третім особам обов`язку платника (Товариства) по сплаті єдиного внеску, позаяк власником коштів, від імені якого здійснено відповідні платежі в рахунок сплати сум єдиного соціального внеску, є саме позивач, а не будь-яка третя особа. Сама лише обставина, що відповідні перерахування власних коштів платника єдиного внеску відбулись не з його власного рахунку, в умовах неможливості використання власних рахунків платника (що не є спірним між сторонами), не свідчить про порушення платником вимог частини дев`ятої статті 25 ЗУ «Про ЄСВ».

 

Укладеними договорами з повіреними (юридичними особами), виданими Позивачем на виконання цих договорів, передбачені юридичні дії, які мають вчиняти повірені, а саме сплатити єдиний внесок за Позивача за рахунок його коштів.

 

Про здійснення повіреними сплати єдиного внеску від імені Позивача свідчить призначення платежу у платіжних дорученнях.

 

Отже, судом встановлено, що здійснюючи сплату єдиного внеску, повірені (представники) діяли як повірені Позивача, тобто від його імені, а не як самостійні платники єдиного внеску.

 

Результат: усі суди підтримали позицію Позивача, вирішено на користь платника податків (платника ЄСВ).

 

***

 

ІІІ. МОРАТОРІЙ НА ПОДАТКОВІ ПЕРЕВІРКИ

 

3.1. Податковий кодекс України встановлює мораторій на проведення податкових перевірок на період карантину 

 

Постанова від 22.02.2022 у справі за № 420/12859/21

 

 

Стислий висновок: наказ податкової, прийнятий на підставі урядової постанови про можливість проведення податкової перевірки, підлягає скасуванню

 

Суть спору: У липні 2021 року Платник податків отримав наказ про проведення документальної планової перевірки. Позивач вважає зазначений наказ протиправним, оскільки він винесений в порушення пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ в редакції Закону України №540-ІХ від 30 березня 2020 року, яким встановлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця в якому завершується дія карантину.

 

Позиція ВС:  мораторій на проведення податкових перевірок на період карантину прямо закріплений п. 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПКУ (в редакції на момент винесення спірного наказу) та вказана норма в частині обмежень на проведення планових перевірок, була чинною, її дія не зупинялась.

 

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 ПКУ, зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

 

Тобто, зміна приписів ПКУ здійснюється виключно законами про внесення змін до Кодексу, відповідно зміна строків, дії мораторію може бути здійснення виключно шляхом прямого внесення змін до ПК України.

 

Відповідно до п. 5.2 ст. 5 ПКУ, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ.

 

За наявності суперечливих правил і положень щодо дії мораторію на проведення перевірок, які містяться у ПК України, з одного боку і в постанові Кабінету Міністрів України з іншого боку - застосуванню підлягають положення і правила саме ПКУ. Тому беручи до уваги той факт, що п. 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України є нормою вищої юридичної сили, ніж Постанова Кабінету Міністрів України № 89 від 03 лютого 2021 року, тому за загальним правилом вирішення колізій, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України, а тому у даному випадку, підлягають застосуванню саме норми ПКУ.

 

 

Результат:  підтримано позицію Платника податків, скасовані рішення попередніх інстанцій, задоволено адміністративний позов про скасування наказу про проведення перевірки.

 

 

 

***

ІV. КЛАСИФІКАЦІЯ ТОВАРІВ, МИТНИЦЯ, ДЕРЖПРОДСПОЖИВСЛУЖБА

 

4.1. Розмитнення товару за різними кодами УКТ ЗЕД у різних період

 

Постанова ВС від 08.02.2022  у справі за № 808/3175/16

 

 

Стислий висновок: Якщо декларант декларував свій товар для розмитнення за іншим кодом УКТ ЗЕД і цей код приймався митницею, то декларант не позбавлений можливості змінити код УКТ ЗЕД товару в наступних митних операціях.

 

Суть спору:  Компанія звернулася до суду з вимогою скасування рішення про визнання митницею коду товару, оскільки на вимогу митного органу надала всі потрібні, підтвердні документи, що обґрунтовують її позицію. Декларант раніше декларував товар за іншим кодом, і митний орган приймав товар саме за цим кодом.

 

Позиція ВС: про зміну коду товару при наступних імпортних операціях декларантом, який під час здійснення імпортних операцій у минулому самостійно визначив код товару за УКТ ЗЕД, прийнятий митним органом Декларант, який під час здійснення імпортних операцій у минулому самостійно визначив код товару за УКТ ЗЕД, прийнятий митним органом, не позбавлений можливості змінити код товару при наступних імпортних операціях, а в разі незгоди митного органу із таким кодом – оскаржити його в адміністративному або в судовому порядку

 

Результат: усі суди підтримали позицію декларанта.

 

***

 

4.2. Товари, які використовуються у грі дітьми до 14 років, є іграшками

 

Постанова ВС від 07.02.2022  у справі за № 160/643/21

 

 

Стислий висновок: товари, які  використовуються дітьми до 14 років, є іграшками, а тому мають застосовуватися технічний регламент безпечності іграшок, незважаючи на те, що такий товар був розмитнений не за товарною групою «іграшки».

 

Суть спору: Компанія розмитнила та пропонувала до продажу «костюм карнавальний для дівчаток», який є товаром, який підпадає під визначення пункту 19 Додатку 1 Технічного регламенту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 151 від 28 лютого 2018 року, а саме - модні аксесуари для дітей, не призначені для використання у грі, а тому на нього не поширюються вимоги регламенту безпечності дитячих іграшок. Зважаючи на це, рішення Держпродспоживслужби про  вжиття обмежувальних корегувальних заходів є протиправним.

 

Суб’єкт владних повноважень вказав, що у силу положень пунктів 2, 3 Технічного регламенту № 151, останній поширюється на продукцію, що розроблена або призначена для використання у грі дітьми віком до 14 років, тобто вирішальною ознакою поняття «іграшка» є факт її використання у грі дітьми віком до 14 років; за цією ознакою, на думку відповідача, окремі елементи (крила, чарівна паличка), що входять до комплектації спірного товару, є іграшкою.

 

Позиція ВС: виконання митного оформлення товару у 62-й групі УКТ ЗЕД не має вирішального значення для віднесення такого товару до групи «одяг та додаткові речі до одягу, текстильні, крім трикотажних», оскільки при цьому мають також враховуватися характеристики та призначення відповідного товару. До того ж, враховуючи комплектацію товару, а саме - спідниця, крила, обруч, чарівна паличка, він не цілком відповідає товарній позиції «костюм» за ознаками, визначеними пунктом 3 групи 62 додатку до Закону України «Про Митний тариф України», або «модним аксесуарам для дітей, не призначеним для використання у грі», які згідно з пунктом 19 додатку 1 Технічного регламенту № 151 не відносяться до іграшок.

 

Карнавальний костюм відповідно до додатку 1 ДСТУ № 2029-29 «Іграшки. Предмети ігрового вжиту» Загальні технічні умови» є іграшкою.

 

У силу положень пунктів 2, 3 Технічного регламенту № 151, останній поширюється на продукцію, що розроблена або призначена для використання у грі дітьми віком до 14 років, тобто вирішальною ознакою поняття «іграшка» є факт її використання у грі дітьми віком до 14 років; за цією ознакою, на думку відповідача, окремі елементи (крила, чарівна паличка), що входять до комплектації спірного товару, є іграшкою.

 

ВС  доходить висновку про те, що вжиття органами Держпродспоживслужби обмежувальних заходів, за наявності для цього правових підстав, спрямовано на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства, які полягають у створенні безпечних умов для фізичного розвитку дітей, захисту їх здоров`я від негативного впливу небезпечної нехарчової продукції, та вимогами захисту економічних інтересів окремої особи, зокрема, гарантованого частиною першою статті 42 Конституції України права на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

 

Результат: були скасовані рішення попередніх інстанцій про задоволення позову Компанії. ВС відмовив у задоволенні позову, підтримавши доводи суб’єкту владних повноважень.

 

 

V. ОБЛІК ТОВАРНИХ ЗАПАСІВ

 

5.1. Облік товарних запасів (палива) та невідповідність даним звітних документів касового апарату

 

Постанова ВС від 08.02.2022  у справі за № 823/2062/16

 

 

Стислий висновок: 

 

Суть спору:  Була проведена податкова перевірка діяльності Платника податків. У ході такої перевірки було встановлено  наявність на АЗС Платника податків необлікованих нафтопродуктів, а саме - дизельного палива у кількості 242,55 л., загальною вартістю 5091,12 грн, а тому у контролюючого органу були наявні правові підстави для застосування до позивача штрафних санкцій.

 

Платник податків вважає, що контролюючим органом не було надано жодних доказів на підтвердження порушення Товариством вимог чинного законодавства щодо ведення у встановленому законодавством порядку обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, оскільки єдиним свідченням реалізації Товариством необлікованого товару - є різниця між кількісними показниками, при якій кількість товару, що було продано за певний період, є більшою, ніж кількість товару, що було поставлено (оприбутковано) за той же період.

 

Більше того, облік товарних запасів за місцем реалізації здійснюється Товариством відповідно до чинного законодавства,  а Х-звіт не є первинним документом, що слугує підставою для обліку товарних запасів Товариства, а також документом, який підтверджує наявність не облікованого товару за місцем реалізації.

 

Позиція ВС: про максимальну добову розбіжність між показами лічильника сумарного обліку нафтопродуктів і даними звітних документів касового апарата. Після оприбуткування нафтопродуктів дані лічильника сумарного обліку паливно-роздавальних колонок, система керування паливно-роздавальними колонками та реєстратори розрахункових операцій діють як одне ціле, а розбіжність між ними не повинна становити більш ніж 0,1 %. Дані про пальне, оприбутковане згідно з даними бухгалтерського обліку, мають відповідати даним реєстратора розрахункових операцій, який є носієм доказової інформації про обіг пального на АЗС 

 

Результат: усі суди підтримали аргументи та позицію податкового органу.

 

 

***

 

 

VІ. ПОВЕРНЕННЯ НАДМІРНО СПЛАЧЕНИХ ПОДАТКІВ

 

 

6.1. Про формування електронних висновків у разі повернення надміру сплаченого податку

 

Постанова від 22.02.2022 у справі за № 826/3519/18

 

 

Стислий висновок: зобов’язання підготувати та надіслати висновок про повернення надмірно сплачених податків є належною вимогою.

 

Суть спору: Позивач звернувся до суду з вимогою про зобов’язання скласти та подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про повернення суми надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємства. Позивач декілька разів звертався до податкової з вимогою підготовки на скерування висновку до казначейської служби.

 

Податковий орган стверджував, що у Позивача наявний податковий борг, а тому повернення помилково та/або надмірно сплаченої суми грошового зобов’язання, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

 

Позиція ВС: податковий борг виник після того, як Позивач звернувся із заявою про повернення надмірно сплачених податкових зобов’язань, а податковий борг виник пізніше, в наслідок розпочатої процедури ліквідації банку.

 

Ухваленню відповідного висновку (про повернення надміру сплачених коштів) має передувати перевірка поданої платником заяви про повернення надміру сплачених сум грошових зобов`язань, яка, в розумінні податкового законодавства, не є податковою перевіркою в розумінні статті 75 ПКУ.

 

Відтак, подання позивачем однієї заяви є достатньою підставою для вчинення контролюючим органом дій, спрямованих на повернення платнику податків надміру сплачених грошових зобов`язань.

 

Результат: було підтримано позиції попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог Позивача, платника податків.

Коментарі
  • Мария
06.07.22 08:13

Спасибо за комментарий к выводам суда. Все четко,ясно и понятно.

Відповісти
фото автора У фокусі
Ігор Хмелевський Торгуєте алкоголем (у т.ч. пивом)? Викиньте свої РРО і купіть нові!...
4279 7
Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі
Для того, чтоб распечатать текст необходимо оформить подписку
copy-print__image
Ця функція доступна тільки
авторизованим користувачам