В Україні застосовується непрямий або непрямий податок на додану вартість ПДВ з 1992 року, став важливою складовою системи оподаткування будь-якого підприємства.
База оподаткування ПДВ - договірна вартість будь-якого товару; об'єкт - операція з поставки товару / послуг / робіт; платник ПДВ - суб'єкт, провідний господарсько-економічну діяльність.
ПДВ в Україні включений у вартість товару виробником або реалізатором і оплачується кінцевим споживачем / покупцем. Податок на додану вартість, що вноситься виробником / реалізатором до Держбюджету, являє собою різницю суми ПДВ, який отриманий від кінцевого споживача за отримані товари / послуги (податкове зобов'язання) і суми ПДВ, яку виробник сплатив постачальникам за товари / сировина / роботи / послуги, що використовуються для виробництва товару (податковий кредит)
У тому випадку, коли податковий кредит перевищує суму податкового зобов'язання, виникає можливість відшкодування розглянутого податку з бюджету.
Ставки ПДВ можуть бути стандартної або зниженою. Законодавством встановлюється знижена ставка для певних товарів або галузей. Наприклад, експорт товарів з України обкладається ПДВ з нульовою ставкою. Це означає, що експортер не додає ПДВ до вартості товару, який йде на експорт, а й в праві відшкодувати з бюджету ПДВ, який було заплачено раніше при виробництві або реалізації товару, що експортується.
Основним документом при звітності та сплати ПДВ є податкова накладна. Вона є підтвердженням виникнення податкового зобов'язання.