Роль та значення внутрішнього аудиту у діяльності сучасного підприємства

Що таке внутрішній аудит?

Внутрішній аудит — це незалежна, об'єктивна діяльність з надання впевненості та консультацій, що спрямована на підвищення цінності та вдосконалення операцій організації. Тобто, внутрішній аудит впроваджується на підприємстві для спостереження та надання експертної оцінки фінансово-господарської діяльності підприємства. Результати аудиту надаються акціонерам та менеджменту підприємства для прийняття відповідних рішень щодо підвищення ефективності системи внутрішнього контролю, зміцнення фінансового стану підприємства тощо.

В рамках внутрішнього аудиту збираються докази на основі яких вподальшому формуються відповідні аудиторські висновки стосовно діяльності установи, окремої її функції, процесу системи чи інших об’єктів перевірки. В такого аудиту є три сторони: внутрішній аудитор, об’єкт аудиту (підрозділ підприємства, бізнес-процес тощо) та замовник аудиту (як правило це Наглядова Рада або у випадку надання консультацій – окремий структурний підрозділ).

Консультаційні послуги – це консультативна та супутня діяльність з надання послуги замовнику, характер й обсяги якої узгоджено з замовником, що спрямована на додавання вартості та покращення процесів корпоративного управління, управління ризиками та контролю організації.

Прикладами таких консультацій можуть бути власне самі консультації, надання рекомендацій, сприяння діяльності, проведення семінарів та тренінгів. Керівнику внутрішнього аудиту слід розглядати прийняття консультаційного завдання, виходячи з того, наскільки таке завдання може покращити управління ризиками, додати вартості та покращити діяльність організації. Прийняті завдання повинні включатися до плану.

Важливо, що внутрішній аудит має бути незалежним та функціонально підпорядковуватись Наглядовій Раді та адміністративно Директору або Правлінню. Так, функціональне підпорядкування включає затвердження підприємства планів аудиту, звітування про результати аудиту, а також обговорення та вирішення виявлених проблем. До адміністративного підпорядкування входить бюджетування підрозділу, управління людськими ресурсами та інші адміністративні питання.

Які аудиторські процедури використовуються в діяльності внутрішнього аудиту?

Аудиторські процедури – це певний комплекс дій, які необхідно виконати аудитору для отримання доказів. Існує п’ять аудиторських процедур:

• Запит і підтвердження. Це звернення власника процесу, що досліджується, отримання від нього відповідної інформації, та, відповідно, аналіз такої інформації;
• Перевірка. Перегляд та оцінка первинних документів (контрактів, звітів тощо) на предмет достовірності та відповідності законодавству та внутрішнім політикам. В більшості випадків це порівняння на предмет відхилення процесу від визначених законодавством або підприємством норм;
• Обчислення. Перевірка первинних документів на предмет арифметичної точності;
• Спостереження. Це спостереження за виконанням певного процесу. Для прикладу, внутрішній аудит не може втручатись в операційну діяльність та приймати участь в інвентаризації. Тому максимум, що може аудит це бути наглядачем під час інвентаризації та фіксувати як проходить процес. Тобто, для внутрішнього аудитора не зовсім коректно на власний розсуд починати, для прикладу, рахувати дерева, які відсутні в обліку та визначати їх вартість або підраховувати кількість обладнання, яке не має інвентарних номерів;
• Аналітичні процедури. Аналіз показників, тенденцій, вивчення відхилень тощо. Метою аналітичних процедур є виявлення незвичайних або непередбачених коливань, а також інших аномалій, які можуть вказувати на помилки або шахрайство.

Що може та що не може робити внутрішній аудит?

Внутрішній аудит може виконувати наступні завдання:

• Оцінка систему внутрішнього контролю в частині достовірності інформації, дотримання законодавства, збереження активів, ефективності та результативності діяльності окремих операційних і структурних підрозділів;
• Проведення аналізу і оцінки ефективності системи управління ризиками та пропонує методи зниження ризиків;
• Оцінка відповідності системи корпоративного управління компанії принципам корпоративного управління;
• Проведення оцінки надійності та ефективності системи управління ризиками.

Однак внутрішній аудит це не універсальне вирішення всіх проблем компанії таких як:

• Ліквідувати або ідентифікувати всі випадки людських помилок або зловживань, але може мінімізувати їх ймовірність і збільшити можливість їх швидкого виявлення за допомогою аудиту систем/процедур;
• Проводити аудит одного і того ж бізнес-процесу щороку, але може оптимізувати вибір  досліджуваних областей/підрозділів на основі проведення попереднього ризик-аналізу;
• Розробляти процедури для підрозділів/відділів компанії, оскільки це негативно впливає на незалежність внутрішнього аудиту, але може аналізувати процедури, розроблені іншими підрозділами/відділами, на предмет їх ефективності в рамках системи внутрішнього контролю компанії.

У багатьох випадках виконавче керівництво схильне розглядати внутрішній аудит як ресурс, що вирішає управлінські завдання з побудови системи внутрішнього контролю. Це не може викликати побоювань з приводу об’єктивності внутрішнього аудиту, оскільки в цьому випадку внутрішнім аудиторам належить фактично оцінювати те, що вони самі розробляють і впроваджують. 

Під головним завданням внутрішніх аудиторів слід розуміти забезпечення задоволення потреб органів управління в частині надання контрольної інформації охопленою в ході аудиторських досліджень. Під загальною функцією внутрішніх аудиторів слід розуміти:

• Оцінка адекватності систем контролю: Здійснення перевірок ланок управління (контролю), надання обґрунтованих пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і рекомендацій щодо підвищення ефективності управління;
• Оцінка ефективності діяльності: Здійснення експертних оцінок різних сторін функціонування організації та надання обґрунтованих пропозицій щодо їх вдосконалення.

Діяльність внутрішніх аудиторів для органів управління має виключно інформаційне та консультаційне значення.

Тут, до речі, дуже часто внутрішні аудитори та підрозділи, що є об’єктами аудиту досить часто плутають внутрішній аудит з ревізією, яка має більше каральну функцію. І це є проблемою, але чому так? 

Трохи про історію виникнення та розвитку внутрішнього аудиту в Україні.

Перші спроби впровадження аудиторської діяльності почались ще на початку незалежності України. Тоді в цивілізованому світі ця діяльність була вже на той час досить розвинена. Звісно ж Україна відокремивши себе від СССР хотіла впровадити саме європейські практики, але цей процес не відбувався досить швидко.

Масштабна реформа внутрішнього аудиту почалась у 2005 році коли Кабінет Міністрів України затвердив Концепцію розвитку державного управління фінансового контролю. Стосувалась вона державного сектору до якого міністерства, органи влади, державні та комунальні підприємства, компанії, які мали більше 50% акцій, що належали державі та цільові фонди та інші розпорядники та отримувачі бюджетних коштів.

Базовий принцип державного внутрішнього фінансового контролю згідно Концепції це чітке розмежування внутрішнього контролю і внутрішнього аудиту. Внутрішній аудит повинен визначати, яким чином здійснюється внутрішній контроль, включаючи способи попереднього контролю.

Внутрішній контроль Концепцією визначено, як інструмент управління, що дає змогу керівництву органу державного сектору перевірити стан виконання завдань органу. 

Внутрішній аудит – як форма контролю, що забезпечує функціонально незалежну оцінку діяльності органів державного сектору та дає впевненість  Кабінету Міністрів України, Мінфіну, іншим заінтересованим центральним органам виконавчої влади, керівництву органів державного сектору в тому, що система державного управління функціонує у спосіб, який максимально знижує ризик шахрайства, марнотратства, допущення помилок чи нерентабельності. Здатність надання незалежних та об’єктивних рекомендацій є основною відмінністю внутрішнього аудиту від інших форм контролю.

Концепцією визначено два види внутрішнього аудиту:

• централізований внутрішній аудит – це державний внутрішній аудит, що проводиться ГоловКРУ. Спрямування та координацію централізованого внутрішнього аудиту здійснював Мінфін;
• децентралізований внутрішній аудит – внутрішній аудит, що здійснювався уповноваженим самостійним підрозділом (посадовою особою), підпорядкованим безпосередньо керівництву органу державного сектору, але функціонально незалежним від нього, в самому органі державного сектору або в межах системи його управління. 

Однак, розвиток державного внутрішнього фінансового контролю в Україні було ускладнено через такі фактори:

• внутрішній аудит у бюджетних установах не повною мірою виконує свої функції як інструмент із налагодження керівником ефективної системи внутрішнього контролю, спрямованої на запобігання порушенням у бюджетному процесі, внаслідок недостатнього розуміння із сторони керівництва та неналежної професіоналізації внутрішніх аудиторів;
• центральний підрозділ гармонізації не виконує необхідних координаційних функцій у сфері фінансового управління та контролю у державному секторі, що передбачені концепцією державного внутрішнього фінансового контролю;
• керівники різних рівнів не повною мірою усвідомлюють свою відповідальність щодо забезпечення ефективного управління бюджетними коштами на всіх стадіях бюджетного процесу та не розуміють сутності державного внутрішнього фінансового контролю, зокрема внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту.

Такі причини було зазначені в Стратегії реформування системи управління державними фінансами на 2017-2020 роки, що затверджена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 08.02.20217 року № 142-р.

Слід зазначити, що в рамках цієї стратегії відбувається співпраця державних органів України з міжнародними організаціями, які допомагають реформувати управління державними фінансами.

З цього періоду почався відхід від централізованого аудиту та перехід до повністю децентралізованого аудиту. Почалося впровадження міжнародних стандартів аудиту, а багато компаній почали оплачувати навчання для своїх внутрішніх аудиторів у відповідних закладах, для прикладу у тому ж Інституті внутрішніх аудиторів. Крім того, минулого року міністерства та органи влади також почали процедуру навчання та сертифікації внутрішніх аудиторів.

Таким чином, цілком можливо, що факти неналежної професіоналізації внутрішніх аудиторів зникнуть взагалі. А професіональний внутрішній аудитор – це один з основних елементів, який дає змогу всім іншим зрозуміти, що внутрішній аудит це про користь, а не про тиск, бюрократію та масу інших обтяжливих для життя речей.

Чи існує проблема з професіналіозації внутрішнього аудиту зараз?

На жаль, станом на сьогодні, проблема недостатнього розуміння що таке внутрішній аудит ще існує. Це не є поширеним фактором, а скоріш за все поодинокі випадки. У такого нерозуміння є дві причини: перша – поведінка підрозділу внутрішнього аудиту, який використовує фіскальні методи, які в свою чергу не сумісні з діяльністю внутрішнього аудиту; друга – небажання керівництва компанії розуміти навіщо потрібен внутрішній аудит, що є наслідком першої причини.

Якщо простими словами то внутрішній аудитор не просто має зробити перевірку, розписати недоліки та написати яку-небудь рекомендацію лише для того щоб виконати план. Внутрішній аудитор має розуміти та відчувати компанію та безпосередньо сам процес, який перевіряє. І, відповідно, рекомендація має бути такою, яка справді принесе користь компанії, покращить процес та спростить роботу керівнику підприємства або власнику такого процесу. 

Звісно ж внутрішній аудит не має закривати очі на факти шахрайства, але шахрайство це лише частина аудиту. Тому тут важливо не забувати, що основне завдання аудиту це покращення фінансово-господарської діяльності компанії.

Однак, станом на сьогодні наявні факти коли внутрішні аудити виконуються більш формально, по методиці минулого сторіччя: «Є план – треба виконати. Є перевірка – треба написати порушення». До цього можна ще додати стару добру звичку всіх контролерів, а саме:  «Перевіряючих треба боятися». І це абсолютно неприпустимо у діяльності внутрішнього аудиту, оскільки лише професіональний підхід та взаємна повага допомагають досягти результату.

Звісно ж така методика виходить не скільки від рядового аудитора, скільки від керівника підрозділу, який як правило починав свою кар’єру в КРУ в 90-х або 20-х роках, звик до фіскальних методів і не дуже бажає навчатася новим методам роботи. І, відповідно так і організовує роботу.

Але тут потрібно врахувати той фактор, що коли внутрішній аудит у класичному вигляді якому і має бути почав розвиватися відносно недавно. До цього в підрозділах внутрішнього аудиту або ревізій, які існували раніше, працювала значна частка контролерів з КРУ, податкової та інших страшних організацій, які ніколи не були налаштовані на надання рекомендацій для покращення фінансово-господарської діяльності. 

Це факт, але часи змінюються і люди також, тому цілком можливо в недалекому майбутньому фіскальні методи нарешті відійдуть на «останній глядацький ряд» і будуть використовуватись виключно цивілізовані методи.

Висновок

Внутрішній аудит - це об'єктивний та незалежний погляд зі сторони, який має допомогти менеджменту підвищити ефективність роботи підприємства.

Завдяки впровадженню міжнародних стандартів, підвищенню кваліфікації аудиторів та реформам у сфері корпоративного управління, вдалося покращити якість внутрішнього аудиту та забезпечити його незалежність. Однак, подальший розвиток цієї функції вимагає постійного вдосконалення методології та підвищення прозорості. Лише за таких умов внутрішній аудит зможе ефективно виконувати свою місію з надання незалежної та об'єктивної оцінки діяльності організацій, сприяючи їх стабільному розвитку та успіху.