Автор : Ушакова Лілія, експерт з питань оплати праці, buhgalter911@mail.ua
Конституція України гарантує кожному громадянинові захист від незаконного звільнення (ч. 6 ст. 43). Ця гарантія забезпечується шляхом закріплення цілого ряду вимог до порядку припинення трудового договору. Так, розірвати трудові відносини можна тільки за наявності на те законних підстав. Перелік таких підстав закріплений у КЗпП.
Згода сторін може бути підставою для припинення як строкових трудових договорів, так і трудових договорів, укладених на невизначений строк.
Див. постанову ВСУ від 26.10.2016 р. № 6-1269цс16.
Виняток становлять особи, засуджені судом до виправних робіт. Їм заборонено звільнятися з роботи за власним бажанням без дозволу уповноваженого органу з питань пробації.
Направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення заява вважатиметься прийнятою роботодавцем у день отримання, який указаний у такому повідомленні.
Наприклад, подавши роботодавцеві заяву про відкликання раніше поданої заяви про звільнення за власним бажанням.
Далі ми з вами розглянемо вимоги до порядку звільнення працівників за найпоширенішими на практиці підставами. Ну що ж, розриваємо трудовий договір…
… за згодою сторін (п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП)
Це найбільш мирний варіант звільнення працівника, що дозволяє розірвати трудовий договір у будь-який час після досягнення згоди із цього приводу між працівником і роботодавцем. Головне, щоб згода на звільнення була досягнена саме на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП (див. абзац другий п. 8 постанови № 9*, постанова ВСУ від 26.10.2016 р. № 6-1269цс16).
* Постанова Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.92 р. № 9.
Важливо! Ініціатором припинення трудового договору за згодою сторін може виступати як працівник підприємства, так і його роботодавець.

Дату припинення трудового договору на цій підставі сторони визначають за взаємною домовленістю.
А що коли працівник до настання обумовленої дати припинення трудових відносин передумав і вирішив відмовитися від прийнятого раніше спільного рішення розірвати договір? Думка ВСУ на сьогодні така: працівник має право заявити про анулювання попередньої домовленості сторін.

Розірвання трудового договору за п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП визнається судом, якщо доведено існування взаємної згоди на «розлучення». При цьому волевиявлення кожної зі сторін на момент видання наказу про звільнення працівника повинні залишатися в силі.
Враховуючи наведене, факт досягнення взаємної згоди на розрив трудових краще оформити письмово. Зробити це можна шляхом:
— cкладання окремого документа, підписаного обома сторонами — працівником і роботодавцем. Наведемо приклад такого документа;

— подання працівником заяви про бажання розірвати трудовий договір за згодою сторін, із зазначенням бажаної дати припинення трудових відносин, на підставі якого роботодавець видасть відповідний наказ.
У трудовій книжці працівника роблять запис: «Звільнений за згодою сторін, п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України».
… за ініціативою працівника (ст. 38 або 39 КЗпП)
Якщо працівникові «набрид» роботодавець, то він може скористатися своїм правом — звільнитися за власним бажанням. Такий варіант звільнення доступний як працівникові, з яким укладений безстроковий договір (ст. 38 КЗпП), так і працівникові, працевлаштованому за строковим договором (ст. 39 КЗпП), але з певними нюансами (див. нижче). Розглянемо особливості цього варіанта розлучення.
Безстроковий трудовий договір. Скориставшись положеннями ст. 38 КЗпП, будь-який працівник, прийнятий на підприємство за безстроковим трудовим договором, може звільнитися за власним бажанням без пояснення причин.

Про бажання розірвати трудовий договір за власним бажанням працівник зобов’язаний попередити роботодавця письмово за два тижні. Як це зробити? Подати останньому заяву про звільнення, в якій указати підставу для розірвання трудового договору (ст. 38 КЗпП) і бажану датузвільнення. Заяву слід підписати і проставити дату її складання! Відсутність цих реквізитів може стати підставою для визнання заяви недійсною.
Зверніть увагу, повідомити про звільнення можна як у період роботи, так і в період відсутності на роботі (наприклад, у зв’язку з відпусткою або тимчасовою непрацездатністю).
А якщо роботодавець відмовляється приймати таку заяву? Скористайтеся послугами пошти!

Пам’ятайте: відлік двотижневого строку починають обчислювати не з дати, вказаної в заяві, а зфактичної дати попередження роботодавця!
Цікавий момент! Якщо після закінчення двотижневого строку попередження працівник не був звільнений, продовжує працювати і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не має права звільнити його на підставі поданої раніше заяви. Також не можна звільнити працівника й у тому випадку, якщо він у межах двотижневого строку відкличе свою заяву про звільнення.

Але є одне «але»! Якщо на місце працівника, що побажав звільнитися, вже запросили працівникав порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації (ч. 5 ст. 24 КЗпП, абз. 2 п. 12 постанови № 9), то звільнення не уникнути. ЧИТАТИ ДАЛІ...
Інші матеріали із "Бухгалтер911", 2017, № 33:
Усе про нарахування «компенсуючих» податкових зобов’язань за п. 198.5 ПКУ
Найкращий захист — це напад, або Контроль за… контролером
«Танці» регліміту при блокуванні/розблокуванні податкової накладної
Залучаємо чужу техніку для роботи в полі: заміна підряду
Індексація зарплати за серпень 2017 року
Невосьмигодинний робочий день
Донорство в робочий день: бонуси
Злощасний коефіцієнт 2,0 поліг: з якого моменту уточнюватися по землі?
Повернення в роздробі — чи потрібний розрахунок коригування?
Єдиноподатник-«мільйонер» і РРО: «друзі навіки»
Підприємець на єдиному податку і ЗЕД: що можна, а що не можна
Передплатити "Бухгалтер911"