ПСП надається одному з батьків до кінця року, в якому дитина досягає 18 років

Відповідно до п. 169.1 ПКУ платник ПДФО має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати (інших прирівняних до неї відповідно до законодавства виплат, компенсацій та винагород), на суму податкової соціальної пільги (далі – ПСП), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень.

Згідно з п.п. 169.1.2 ПКУ платник ПДФО, який утримує двох чи більше дітей віком до 18 років має право на ПСП у розмірі 100 % суми пільги, визначеної п.п. 169.1.1 ПКУ (у 2016 році – 689 грн, у 2017 році –  800,0 грн, у 2018 році – 881,0 грн) – у розрахунку на кожну таку дитину.

Підпунктом 169.1.3 ПКУ визначено, що право на ПСП у розмірі, що дорівнює 150 % суми пільги, визначеної п.п. 169.1.1 ПКУ (у 2016 році – 1033,5 грн, у 2017 році – 1200,0 грн, у 2018 році – 1321,50 грн), має право платник податку який:

а) є одинокою матір’ю (батьком), вдовою (вдівцем) або опікуном, піклувальником – у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;

б) утримує дитину-інваліда – у розрахунку на кожну таку дитину віком до 18 років.

При цьому, ПСП, передбачена п.п. 169.1.2 та підпунктами «а» та «б» п.п. 169.1.3 ПКУ, надається до кінця року, в якому дитина досягає 18 років, а у разі її смерті до досягнення зазначеного віку – до кінця року, на який припадає смерть (п.п. 169.3.3 ПКУ).