Вихід із товариства: облік у інвестора по-мінфінівськи

висновок документа

При виході підприємства зі складу засновників товариства вартість фінансових інвестицій списують записом Дт 377 — Кт 14

Саме таку відповідь ми отримали від Мінфіну на наше запитання, як підприємству-інвесторові відображати отримання вартості його частки при виході зі складу ТОВ:

— розгорнуто як реалізацію фінансової інвестиції (з відображенням такої операції на рахунках доходів і витрат) або

— згорнуто як позареалізаційну операцію (з відображенням на рахунках доходів/витрат тільки додатної/від’ємної різниці)?

Покинути товариство*, нагадаємо, підприємство-інвестор може двома шляхами:

* Детальніше про купівлю-продаж частки і вихід зі складу учасників товариства див. у «Податки та бухгалтерський облік», 2018, № 34, с. 23 і 28.

1) вийти зі складу учасників або

2) продати свою частку в статутному капіталі (СК).

З бухоблікової точки зору, і в першому, і в другому випадку учасник, який виходить із товариства, фактично продає фінансову інвестицію. Адже він позбавляється від інвестиції і отримує натомість грошові кошти або майно. Причому часто-густо вартість отриманого відрізняється від балансової вартості фінансової інвестиції.

При цьому з продажем частки питань немає. Це звичайна реалізація фінансової інвестиції. А ось при відображенні в обліку інвестора операції з виходу учасника з товариства, зважаючи на нормативний «вакуум», на практиці досі застосовувалися два підходи.

Реалізація фінінвестиції.На дату виходу з товариства учасник (інвестор):

— відображав суму, яка належить йому при виході (ринкову вартість частки), проводкою: Дт 377 «Розрахунки з іншими дебіторами» — Кт 741 «Дохід від реалізації фінансових інвестицій»;

— списував балансову вартість фінансової інвестиції з балансу (Дт 971 «Собівартість реалізованих фінансових інвестицій» — Кт 14 «Довгострокові фінансові інвестиції»).

Отримані при виході основні засоби, інші необоротні матеріальні активи, нематеріальні активи або запаси учасник показував як звичайні придбання.

Якщо ж екс-учасникові нічого «не світило» отримати від товариства, тоді він просто списував фінансову інвестицію з балансу (Дт 977 «Інші витрати діяльності»).

Прибічниками цього підходу були і ми. Адже п. 3 розд. IV НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» не допускає згортання статей доходів і витрат, крім випадків, прямо передбачених П(С)БО. При цьому ніде в нацстандартах не прописаний дозвіл на відображення цієї операції згорнуто. Тим більше, як ми вже відмічали, розмір отриманого за фінансову інвестицію досить часто не збігається з її балансовою вартістю.

«Позареалізаційна» операція.Належну учасникові при виході з товариства суму показували за дебетом субрахунку 377 і кредитом рахунка 14 «Довгострокові фінансові інвестиції».

Якраз цей варіант пропагує Мінфін у листі, що коментується. Але це в ідеалі. А якщо балансова вартість фінансової інвестиції і сума, отримана при виході, не збігаються? Куди дівати різницю? Бухрегулятор про це умовчав. Хоча і так зрозуміло — все одно доведеться задіяти дохідні або витратні субрахунки. Питання тільки, які саме.

На наш погляд, якщо сума до виплати перевищує балансову вартість фінінвестиції екс-учасника, суму перевищення (дохід) треба відображати проводкою: Дт 377 — Кт 746 «Інші доходи».

Якщо ж вийшло навпаки (тобто вартість фінінвестиції більше належної учасникові суми), різницю списують на витрати: Дт 977 — Кт 14. Аналогічно вчиняють, коли інвестор залишився «з носом».

Зверніть увагу: підсумковий результат в обох варіантах збігається. Проте мінфінівський підхідприйнятніший для прибутківців-малодохідників, що балансують на межі 20-мільйонного прибуткового доходу. Адже в дохід потрапить тільки додатна різниця між отриманою компенсацією і балансовою вартістю інвестиції, а не вся ринкова вартість частки.

Незаперечні переваги «позареалізаційного» підходу і для єдиноподатників-інвесторів групи 3. Їм легше буде відбитися від посягань податківців на усю суму коштів, отриманих при виході зі складу засновників ТОВ (див. «Вісник. Офіційно про податки», 2018, № 32, с. 45). Хоча зазначимо: у БЗ 108.01.02 можна знайти консультацію іншого змісту, в якій фіскали заявляють про відсутність ЄП-доходу при поверненні коштів, унесених до СК іншої юрособи.

висновок документа

На дату реалізації фінансових інвестицій визнають дохід за Кт 741, а балансову вартість та інші витрати, пов’язані з їх реалізацією, відображають за Дт 971

У ситуації з продажем частки в СК товариства (фінінвестицій) усе передбачувано. Учасник-інвестор відображає інший дохід від реалізації (Кт 741). Одночасно з доходом продавець показує собівартість такої фінінвестиції у складі інших витрат (Дт 971).

Єдине, що упустив Мінфін: прийнявши рішення про продаж довгострокових фінансових інвестицій (рахунок обліку 14), спершу їх можна перевести до складу поточних фінінвестицій (на субрахунок 352 «Інші поточні фінансові інвестиції»). А вже потім робити проводку: Дт 971 — Кт 352.

У податковоприбутковому обліку ніяких окремих коригувань за неціннопаперовими корпоративними правами ст. 138 — 141 ПКУ не передбачають. Тому і при виході учасника з товариства, і при продажу фінінвестицій діємо так, як пропонує бухоблік.

А тепер проводки — облік у інвестора згідно з рекомендаціями Мінфіну.

Вихід учасника з товариства/продаж частки в СК