Малодохідник не може повернутися до розрахунку різниць

* Див. на сайті ДФСУ (zir.sfs.gov.ua) в розділі «Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс».

висновок документа

Малодохідник, що прийняв рішення не розраховувати різниці з розд. III ПКУ, не може наступного року змінити це рішення та різниці розраховувати. Обов’язок розрахування різниць у нього виникне лише при переході до високодохідників і перевищенні доходу за рік 20 млн грн.

Нагадаємо, що відмовитися від розрахування різниць (з «прибуткового» розд. III ПКУ, за винятком збитків) мають право лише малодохідники (тобто платники з річним доходом не більше 20 млн грн.). Причому прийняти рішення про нерозрахування різниць малодохідник може не більше одного разу протягом безперервної сукупності «малодохідних» років (п.п. 134.1.1 ПКУ). Зважаючи на це, контролери роз’яснюють: якщо прийнято рішення-відмову від різниць, то далі малодохідникзмінити його вже не може. Словом, назад шляху немає, і прийняте рішення про нерозрахування різниць стає обов’язком для малодохідника до закінчення всього періоду «малодохідності», поки платник не перейде до високодохідників.

Проте дивно, що при цьому в тій же консультації контролери, суперечачи самі собі, також зазначають, що обмежень щодо зміни рішення про нерозрахування різниць ПКУ не передбачено. І все-таки, схоже, податківці проти гойдалок малодохідників із рішенням про різниці туди-сюди і після відмови від різниць повернення до їх розрахування. Що, загалом, узгоджується з постулатами п.п. 134.1.1 ПКУ про те, що після прийняття рішення про нерозрахування різниць у подальші роки безперервної «малодохідності» різниці також не розраховуються і фінрезультат не коригується.

Зважаючи на це, нагадаємо, що від малодохідників, які прийняли рішення про нерозрахування різниць, податківці вимагають і надалі щорічно в наступних роках дублювати відмітку про нерозрахування різниць у декларації (із зазначенням реквізитів — номера/дати — первинного наказу про нерозрахування різниць), показуючи цим, що малодохідник правом нерозрахування різниць продовжує користуватися (БЗ 102.23.02). Хоча насправді п.п. 134.1.1 ПКУ дозволяє малодохіднику заявити про таке рішення тільки в декларації за перший рік безперервної сукупності «малодохідних» років. Та й, щоправда, виходить неважливо: далі відмітку поставимо — не поставимо, у будь-якому випадку не повинні (!) розраховувати різниці, якщо в минулому вже прийняли рішення їх не розраховувати (і навіть відсутність відмітки на це вплинути не може і не може означати, скажімо, перехід на різниці). Хоча якщо забули про відмітку, швидше, контролери запропонують уточнитися, оскільки можливість самовиправлення і проставлення відмітки через «уточненку» фіскали допускають (БЗ 102.23.02).

І ось що ще відмітно:

— хоча за ПКУ визначитися з тим, чи розраховувати різниці, малодохідник повинен у першому році «безперервної сукупності», податківці все ж допускають, що це рішення малодохідник може прийняти у будь-якому році «малодохідних» років — наприклад, у другому, у третьому і т. п. (БЗ 102.02, «Вісник. Офіційно про податки», 2019, № 6, с. 34);

— повернення до малодохідників повторно (тобто якщо пройдено етапи: малодохідник → високодохідник → малодохідник) відкриває платникові нову «безперервну сукупність» малодохідних років, протягом якої платник знову має право прийняти рішення про різниці, тобто скористатися правом некоригування (лист ДФСУ від 25.01.2019 р. № 278/6/99-99-15-02-0215/IПК).