Щодо першого подання Звіту у розрізі країн міжнародної групи компаній

І. Вимоги законодавства до подання звітності у розрізі країн міжнародної групи компаній

Відповідно до підпункту 39.4.10 пункту 39.4 статті 39 розділу І ПКУ платник податків – резидент України, який належить до міжнародної групи компаній, у випадках, визначених у цьому підпункті, зобов’язаний подати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, Звіт у розрізі країн міжнародної групи компаній (далі – Звіт у розрізі країн МГК) в електронній формі з дотриманням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».

Форма Звіту у розрізі країн МГК та порядок його заповнення затверджені наказом Міністерства фінансів України від 14.12.2020 № 764, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04.02.2021 за № 155/3577.

Положеннями підпункту 39.4.10 пункту 39.4 статті 39 розділу І ПКУ передбачено, що Звіт у розрізі країн МГК подається у разі, якщо сукупний консолідований дохід міжнародної групи компаній (далі – МГК), в яку входить платник податків, за фінансовий рік, що передує звітному року, розрахований згідно зі стандартами бухгалтерського обліку, які застосовує материнська компанія міжнародної групи (а у разі відсутності інформації – відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку), перевищує еквівалент 750 млн євро та за наявності однієї із таких обставин:

► платник податків є материнською компанією МГК;

► материнська компанія МГК уповноважує платника податків – резидента України на подання звіту у розрізі країн до контролюючого органу;

► відповідно до вимог законодавства місцезнаходження материнської компанії МГК подання звіту від такої МГК не вимагається, і при цьому материнська компанія такої групи не уповноважує іншого учасника міжнародної групи на подання звіту в іншій іноземній юрисдикції, де передбачене його подання;

► між Україною та відповідною іноземною юрисдикцією розташування материнської компанії МГК або іншого учасника цієї групи, уповноваженого материнською компанією такої групи на подання звіту у розрізі країн, підписаний міжнародний договір, що передбачає можливість здійснення обміну податковою інформацією, але не набув чинності порядок обміну звітами у розрізі країн або наявні факти систематичного невиконання такого порядку. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, оприлюднює перелік таких іноземних юрисдикцій на своєму офіційному веб-порталі не пізніше ніж за 60 календарних днів до граничного строку подання звіту про контрольовані операції за відповідний звітний рік.

Відповідно до абзацу тринадцятого підпункту 39.4.11 пункту 39.4 статті 39 розділу І ПКУ Звіт у розрізі країн МГК складається за фінансовий рік, встановлений материнською компанією МГК, що може не збігатися з календарним роком, та подається протягом дванадцяти місяців після закінчення такого фінансового року (у разі відсутності відомостей про встановлений материнською компанією МГК фінансовий рік – протягом дванадцяти місяців після закінчення календарного року).

Водночас, пунктом 53 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ встановлено, що норми пункту 39.4 статті 39 розділу І Кодексу, зокрема, щодо подання платниками податків Звіту у розрізі країн МГК вперше застосовуються щодо фінансового року, який закінчується у 2021 році, але не раніше ніж у рік, в якому компетентними органами укладено Багатосторонню угоду про автоматичний обмін міждержавними звітами (Мultilateral Сompetent Authority Agreement on the Exchange of Country-by-Country Reports) (далі – Багатостороння угода MCAA CbC).

ІІ. Підписання Багатосторонньої угоди MCAA CbC

Відповідно до статті 11 розділу 1 частині ІІ Віденської конвенції про право міжнародних договорів (далі – Віденська конвенція) згоду держави на обов’язковість для неї договору може бути виражено підписанням договору, обміном документами, що становлять договір, ратифікацією договору, його прийняттям, затвердженням, приєднанням до нього або будь-яким іншим способом, про який домовились.

Згода держави на обов’язковість для неї договору згідно з статтею 12 розділу 1 частині ІІ Віденської конвенції виражається шляхом підписання договору представником держави, коли:

a) договір передбачає, що підписання має таку силу;

b) в інший спосіб установлено домовленість держав, які беруть участь у переговорах, про те, що підписання повинне мати таку силу; або

c) намір держави надати підписанню такої сили випливає з повноважень її представника або був виражений під час переговорів.

Слід зазначити, що Багатостороння угода MCAA CbC містить посилання на положення Конвенції про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах.

У свою чергу, Конвенція про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах набрала чинності для України шляхом її ратифікації Верховною Радою України згідно з Законом України від 17.12.2008 № 677-VI (далі – Закон № 677), а Протокол про внесення змін і доповнень до Конвенції про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах ратифіковано Законом України від 11.01.2013 № 21-VII.

Згідно з пунктом 2 Закону № 677 «уповноваженими органами України»¹ у значенні підпункту «d» пункту 1 статті 3 Конвенції про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах для України є, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Виходячи із вимог статті 6 Конвенції про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах стосовно категорій випадків і відповідно до процедур, які сторони (юрисдикції-учасники) Конвенції визначають за спільною згодою, два чи більше учасників автоматично обмінюються інформацією, яка серед іншого може бути доречною для установлення суми та збору податку.

Багатостороння угода MCAA CbC спрямована на впровадження вимог міжнародного податкового законодавства, зокрема, в частині виявлення податковими органами ризиків трансфертного ціноутворення. Приєднання до автоматичного обміну Звітами в розрізі країн МГК є ключовим етапом реалізації Кроку 13 Плану дій BEPS (Base Erosion and Profit Shifting) в Україні. Укладення Багатосторонньої угоди MCAA CbC, серед іншого, дозволяє Україні забезпечити виконання підпунктів 39.4.12 та 39.4.13 пункту 39.4 статті 39 розділу І ПКУ, згідно із яким:

- Звіт у розрізі країн МГК, поданий платником податків, є об’єктом автоматичного обміну податковою та фінансовою інформацією;

- інформація Звіту у розрізі країн МГК, який отримано центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, від платника податків та/або в рамках міжнародних угод щодо автоматичного обміну податковою та фінансовою інформацією, використовується для цілей оцінки ризиків трансфертного ціноутворення під час проведення моніторингу контрольованих операцій та не може бути самостійною підставою для проведення коригування обсягу оподатковуваного прибутку платника податків.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про міжнародні договори України» укладення міжнародного договору України – це дії щодо підготовки тексту міжнародного договору, його прийняття, встановлення його автентичності, підписання міжнародного договору та надання згоди на його обов’язковість для України. Підписання – це або стадія укладення міжнародного договору, або форма надання Україною згоди на обов’язковість для неї міжнародного договору у випадках, передбачених міжнародним договором чи іншою домовленістю сторін.

Розділ 8 Багатосторонньої угоди MCAA CbC передбачає, що укладення цієї Угоди здійснюється саме шляхом підписання.²

Таким чином, ДПС, як Компетентний орган, набула повноважень на укладення Багатосторонньої угоди MCAA CbC. Виконуюча обов’язки Голови ДПС підписала відповідну заяву 03.11.2022, згідно з якою Компетентний орган України (ДПС) вважається таким, що підписав Багатосторонню угоду MCAA CbC і погоджується дотримуватися її вимог.