О налогообложении неприбыльных организаций в условиях действия новой редакции НКУ

   
   Державна фіскальна служба України розглянула листи платника щодо оподаткування неприбуткових організацій в умовах дії нової редакції Податкового кодексу України (далі – ПКУ) і в межах компетенції повідомляє таке.
   
   У зв’язку з прийняттям Закону України від 17 липня 2015 року № 652-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування неприбуткових організацій» (далі – Закон № 652), починаючи з 13 серпня 2015 року, розширюється перелік суб'єктів господарювання неприбуткових підприємств, установ та організацій, які не є платниками податку на прибуток підприємств, та змінюється порядок їх оподаткування податком на прибуток.
   
   Відповідно до внесених Законом № 652 змін, неприбутковим підприємством, установою та організацією є підприємство, установа та організація (далі – неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:
   
   утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;
   
   установчі документи якої містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов'язаних з ними осіб;
   
   установчі документи якої передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення);
   
   внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій (далі – Реєстр) (п.п. 133.4.1 п.133.4 ст. 133 ПКУ).
   
   Доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами (п.п. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 ПКУ).
   
   До неприбуткових організацій, що відповідають вимогам цього пункту і не є платниками податку можуть бути віднесені, зокрема, благодійні організації (п.п. 133.4.6 п. 133.4 ст. 133 ПКУ).
   
   Загальні засади благодійної діяльності в Україні встановлено Законом України від 05 липня 2012 року № 5073-VI «Про благодійну діяльність та благодійні організації» (далі – Закон № 5073), відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 якого благодійною організацією вважається юридична особа, частки права, засновницькі документи якої визначають благодійну діяльність в одній або декількох сферах, визначених цим Законом, як основну мету діяльності.
   
   Метою благодійних організацій не може бути отримання і розподіл прибутку серед засновників, членів органів управління, інших пов'язаних з ними осіб, а також серед працівників таких організацій (ч. 1 ст. 11 Закону № 5073). При цьому благодійні організації мають право здійснювати господарську діяльність без мети отримання прибутку, яка сприяє досягненню їх статутних цілей (ч. 4 ст. 16 Закону № 5073).
   
   Це відповідає визначенню благодійної діяльності, під якою розуміється добровільна особиста і/або майнова допомога для досягнення визначених Законом № 5073 цілей, що не передбачає отримання благодійником прибутку, а також сплати будь-якої винагороди або компенсації благодійникові від імені або за дорученням бенефіціара (п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 5073).
   
   Отже, внесені до Реєстру благодійні організації не сплачують податок на прибуток з будь-яких доходів, отриманих від статутної діяльності, за умови, що такі доходи (прибутки) використовуються такою неприбутковою організацією виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами (п.п. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 ПКУ).
   
   Закон України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996) поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством. Тобто, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться неприбутковою організацією.
   
   Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності ( п. 2 ст. 6 Закону № 996).
   
   Згідно з п.п. 5 п. 4 Положення про Міністерство фінансів України, затверджене Указом Президента України від 8 квітня 2011 року N 446/2011, Мінфін відповідно до покладених завдань здійснює нормативно–правове регулювання у сфері бухгалтерського обліку.
   
   Отже, з питання правильності відображення операцій з отримання та продажу транспортного засобу у бухгалтерському обліку доцільно звернутись до Міністерства фінансів України.
   
   Щодо митного оформлення товарів (транспортних засобів) для вільного обігу на митній території України.
   
   Відповідно до глави 12 Митного кодексу України (далі – МКУ) іноземні товари випускаються для вільного обігу на митній території України після сплати всіх митних платежів, установлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей. Підтвердженням українського статусу товарів, поміщених у митний режим імпорту, є митна декларація, за якою ці товари випущено у вільний обіг.
   
   Особливості пропуску та оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами, регулюються розділом ХІІ МКУ.
   
   Так, з урахуванням статті 377 МКУ, товари за товарними позиціями 8701-8707, 8711, 8716 згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі – УКТ ЗЕД), які підлягають державній реєстрації, при ввезенні громадянами на митну територію України або надходженні на митну територію України на адресу громадян у несупроводжуваному багажі або вантажних відправленнях для вільного обігу, незалежно від їх вартості, підлягають письмовому декларуванню та митному оформленню в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, з оподаткуванням ввізним митом за повними ставками Митного тарифу України, акцизним податком і податком на додану вартість за ставками, встановленими ПКУ.
   
   До цих товарних позицій віднесено трактори, моторні транспортні засоби, призначені для перевезення людей, легкові автомобілі, моторні транспортні засоби для перевезення вантажів, моторні транспортні засоби спеціального призначення (наприклад, автомобілі вантажні для аварійного ремонту, автокрани, автомобілі пожежні тощо), шасі з установленими двигунами для автомобілів, кузови (включаючи кабіни) для моторних транспортних засобів, мотоцикли (включаючи мопеди) та велосипеди з допоміжним двигуном, з колясками або без них, причепи та напівпричепи та інші несамохідні транспортні засоби.
   
   Таким чином, згідно з митним та податковим законодавством при митному оформленні товарів (транспортних засобів) для вільного обігу на митній території України сплаті підлягають:
   
   ввізне мито – за ставкою 10 відс. митної вартості товару (Закон України від 19 вересня 2013 № 584-VII «Про Митний тариф України»);
   
   акцизний податок – залежний від об’єму двигуна та віку транспортного засобу за ставками, визначеними статтею 215 ПКУ;
   
   податок на додану вартість – за ставкою 20 відс. відповідно до статті 193 ПКУ.
   
   Крім цього, згідно із Законом України від 28 грудня 2004 № 73-VІІІ «Про заходи щодо стабілізації платіжного балансу України та статтею XII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року» тимчасово, строком на 12 місяців, запроваджено додатковий імпортний збір відповідно до статті XII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року та Домовленості про положення ГАТТ-1994 щодо платіжного балансу.
   
   Додатковий імпортний збір справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України у митному режимі імпорту, незалежно від країни походження цих товарів та укладених Україною угод (договорів) про вільну торгівлю.
   
   До товарів, що класифікуються у товарних групах 25-97 згідно з УКТ ЗЕД, застосовується 5-відсоткова ставка додаткового імпортного збору.
   
   Щодо митного оформлення транспортних засобів як гуманітарної допомоги.
   
   Правові, організаційні, соціальні засади отримання, надання, оформлення, розподілу і контролю за цільовим використанням гуманітарної допомоги визначені Законом України від 22 жовтня 1999 № 1192-ХІV «Про гуманітарну допомогу» (далі – Закон № 1192).
   
   Згідно зі статтею 1 Закону № 1192 гуманітарна допомога – це цільова адресна безоплатна допомога в грошовій або натуральній формі, у вигляді безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань, що надається іноземними та вітчизняними донорами із гуманних мотивів отримувачам гуманітарної допомоги в Україні або за кордоном, які її потребують, у тому числі для підготовки до збройного захисту держави та її захисту у разі збройної агресії або збройного конфлікту.
   
   При цьому донорами визначаються як юридичні, так і фізичні особи в Україні або за її межами, які добровільно надають гуманітарну допомогу отримувачам гуманітарної допомоги в Україні або за її межами.
   
   Отримувачі гуманітарної допомоги – це юридичні особи, які зареєстровані в установленому порядку в Єдиному реєстрі отримувачів гуманітарної допомоги.
   
   Підставою для започаткування процедури визнання допомоги гуманітарною є письмова пропозиція донора про її надання, для здійснення гуманітарної допомоги в Україні – письмова згода отримувача гуманітарної допомоги на її одержання. Отримувач гуманітарної допомоги має такі самі права на її використання, що і набувач гуманітарної допомоги.
   
   Відповідно до статті 6 Закону № 1192 визнання товарів (робіт, послуг) гуманітарною допомогою здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері соціального захисту населення, у кожному конкретному випадку з урахуванням певних особливостей.
   
   Зокрема, можуть бути визнані гуманітарною допомогою:
   
   автомобілі швидкої медичної допомоги, легкові автомобілі спеціального призначення для Міністерства внутрішніх справ України;
   
   транспортні засоби, призначені для перевезення більше ніж вісім осіб, що передаються для використання установам соціального захисту населення, державним закладам охорони здоров’я і навчальним закладам, громадським організаціям інвалідів, ветеранів війни та праці, Товариству Червоного Хреста України та його обласним організаціям;
   
   легкові автомобілі, які на момент ввезення на митну територію України були виготовлені не більш як вісім років тому, з об’ємом двигуна не більш як 1800 куб. см, що отримуються органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері соціального захисту населення, для подальшої передачі інвалідам, які перебувають у встановленому порядку на обліку для отримання спеціального автотранспорту, на строк, визначений законодавством.
   
   Таким чином, за умови наявності отримувача гуманітарної допомоги у Єдиному реєстрі отримувачів гуманітарної допомоги та на підставі рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері соціального захисту населення, зазначену вище категорію транспортних засобів може бути оформлено у митному відношенні і звільнено від оподаткування.
   
    Порядок взаємодії центральних органів виконавчої влади та Національного банку України щодо визнання вантажів (товарів), коштів, у тому числі в іноземній валюті, виконаних робіт, наданих послуг гуманітарною допомогою, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2013 № 241.