О налоговом учете операций по переводу долга

   
   
   Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з ОВП розглянуло лист щодо податкового обліку операцій переведення боргу за кредитним договором у Первісного позичальника та в межах своїх повноважень повідомляє наступне.
   
   Загальні положення щодо заміни боржника у зобов’язані (переведення боргу) наведені у ст. 520 - 524 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року N 435-IV зі змінами та доповненнями.
   
   Так, відповідно до зазначених статей боржник у зобов’язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Правочин щодо заміни боржника у зобов’язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов’язання. Наслідками операції з переведення боргу (заміни боржника у зобов’язанні) є вибуття первинного боржника із зобов’язання, вступ до зобов’язання нового боржника за згодою кредитора та збереження у повному обсязі змісту зобов’язання при зміні суб’єктного його складу.
   
   Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ об’єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу ІІІ ПКУ.
   
   Правочин щодо зміни сторони у кредитних договорах з Первісного позичальника на Нового позичальника (переведення боргу на Нового позичальника, який набуває право на зворотну вимогу (регрес) до Первісного позичальника в межах суми боргу за Кредитними договорами) не призводить до податкових наслідків у Первісного позичальника, тобто коригування фінансового результату до оподаткування не здійснюється.
   
   Згідно з п. 140.1 ст. 140 ПКУ під борговими зобов’язаннями для цілей даного пункту слід розуміти зобов’язання за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, операціями РЕПО, зобов’язання за договорами фінансового лізингу та іншими запозиченнями незалежно від їх юридичного оформлення.
   
   Відповідно до п. 140.2 ст. 140 ПКУ для платника податку, у якого сума боргових зобов'язань, визначених в пункті 140.1 цієї статті, що виникли за операціями з пов'язаними особами - нерезидентами, перевищує суму власного капіталу більш ніж в 3,5 рази (для фінансових установ та компаній, що займаються виключно лізинговою діяльністю, більш ніж в 10 разів), фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму перевищення нарахованих у бухгалтерському обліку процентів за кредитами, позиками та іншими борговими зобов'язаннями над 50 відсотками суми фінансового результату до оподаткування, фінансових витрат та суми амортизаційних відрахувань за даними фінансової звітності звітного податкового періоду, в якому здійснюється нарахування таких процентів.
   
   Сума боргових зобов'язань та власного капіталу для цілей цього пункту визначається як середнє арифметичне значень боргових зобов'язань та власного капіталу на початок та кінець звітного податкового періоду з урахуванням процентів, зазначених у пункті 140.3 цієї статті.
   
   Пунктом 140.3 ст. 140 ПКУ встановлено, що проценти, які перевищують суму обмеження, визначеного п. 140.2 ст. 140 ПКУ, які збільшили фінансовий результат до оподаткування, зменшують фінансовий результат до оподаткування майбутніх звітних податкових періодів у сумі, зменшеній щорічно на 5 відсотків до повного її погашення з урахуванням обмежень, встановлених п. 140.2 ст. 140 ПКУ.
   
   Тобто, Первісний позичальник, який відповідно до п. 140.2 ст. 140 ПКУ збільшив фінансовий результат до оподаткування на відповідну суму, має право у наступних звітних податкових періодах зменшити фінансовий результат до оподаткування на таку суму, зменшену щорічно на 5 відсотків від цієї суми до повного її погашення.