О налоговом учете операций в рамках энергосервисных договоров

   
   
   Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо податкового обліку операцій у рамках енергосервісних договорів і в межах компетенції повідомляє таке.
   
   Відповідно до Закону України від 09 квітня 2015 року № 327-VIII „Про запровадження нових інвестиційних можливостей, гарантування прав та законних інтересів суб'єктів підприємницької діяльності для проведення масштабної енергомодернізації” (далі – Закон № 327) енергосервісний договір – це договір, предметом якого є здійснення енергосервісу виконавцем енергосервісу, оплата якого здійснюється за рахунок досягнутого в результаті здійснення енергосервісу скорочення споживання та/або витрат на оплату паливно-енергетичних ресурсів та/або житлово-комунальних послуг порівняно із споживанням (витратами) за відсутності таких заходів.
   
   Енергосервіс – це комплекс технічних та організаційних енергозберігаючих (енергоефективних) та інших заходів, спрямованих на скорочення замовником енергосервісу споживання та/або витрат на оплату паливно-енергетичних ресурсів та/або житлово-комунальних послуг порівняно із споживанням (витратами) за відсутності таких заходів.
   
   Згідно зі статтею 5 Закону № 327 після закінчення строку дії енергосервісного договору або у разі його розірвання замовник набуває права власності без додаткової плати на все майно, утворене (встановлене) за енергосервісним договором.
   
   Отже, під час дії енергосервісного договору виконавцем надаються замовнику послуги з енергосервісу, які в тому числі можуть включати і постачання обладнання, призначеного для скорочення замовником енергосервісу споживання та/або витрат на оплату паливно-енергетичних ресурсів та/або житлово-комунальних послуг.
   
   Щодо податку на додану вартість.
   
   Згідно із пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Кодексу.
   
   Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Кодексу датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
   
   а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню;
   
   б) дата відвантаження товарів, а для послуг – дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
   
   Отже, на дату, визначену за правилом „першої події” відповідно до пункту 187.1 статті 187 Кодексу, у виконавця енергосервісу – платника ПДВ виникають податкові зобов’язання з ПДВ, розмір яких визначається виходячи з обсягу наданих послуг енергосервісу або отриманих коштів від замовників енергосервісу, залежно від того, яка з подій відбулась раніше.
   
   Щодо податку на прибуток.
   
   Статтею 134 розділу ІІІ Кодексу у редакції, чинній з 1 січня 2015 року, встановлено, що об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу ІІІ Кодексу.
   
   Таким чином, об`ект оподаткування з податку на прибуток визначається виходячи з бухгалтерського фінансового результату, відкоригованого на різниці, сформовані відповідно до положень Кодексу.
   
   Разом з цим, розділом Ш Кодексу не передбачено різниць щодо операцій у межах енергосервісних договорів.
   
   Отже, такі операції відображаються при формуванні фінансового результату згідно з правилами бухгалтерського обліку.
   
   Водночас зазначаємо, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує Національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні).