ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДФС У М. КИЄВІ
ЛИСТ
від 02.10.2015 р. N 15073/10/26-15-15-03-11
Головне управління ДФС у м. Києві розглянуло лист « » щодо застосування Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків і в межах компетенції, повідомляє.
Відповідно до пп. 14.1.55 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – Кодекс) дохід, отриманий з джерел за межами України, - будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, спадщину, подарунки, виграші, призи, доходи від виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими та трудовими договорами, від надання резидентам в оренду (користування) майна, розташованого за межами України, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих за межами України портів, доходи від продажу майна, розташованого за межами України, дохід від відчуження інвестиційних активів, у тому числі корпоративних прав, цінних паперів тощо; інші доходи від будь-яких видів діяльності за межами митної території України або територій, непідконтрольних контролюючим органам.
Таким чином, в податковому обліку дивіденди, отримані від підприємства-нерезидента, включаються до складу доходу, отриманого з джерел за межами України.
Що стосується оподаткування дивідендів, отриманих від підприємства-нерезидента з Російської Федерації, то пунктом 3.2 статті 3 Кодексу зазначено: якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.
Відповідно до статті 10 Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків (Двостороння угода (СНД), Країни - учасниці, від 08.02.1995):
1. Дивіденди, що сплачуються підприємством однієї Договірної Держави резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі.
2. Однак такі дивіденди можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, резидентом якої є підприємство, що сплачує дивіденди, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач дивідендів фактично має право на них, податок, що стягується в такому разі, не повинен перевищувати:
а) 5 процентів загальної суми дивідендів, якщо резидент другої Договірної Держави зробив внесок в його акціонерний капітал (статутний фонд) не менше 50000 доларів США або еквівалентну суму у національних валютах Договірних Держав; та
б) 15 процентів загальної суми дивідендів у всіх інших випадках.
3. Термін "дивіденди" при використанні в цій статті означає доход від акцій чи інших прав, які і не є борговими зобов'язаннями, що дають право на участь у прибутку, також як доход від інших корпоративних прав, який підлягає такому ж оподаткуванню, як доходи від акцій відповідно до законодавства Держави, резидентом якої є підприємство, що розподіляє прибуток.
4. Положення пунктів 1 і 2 цієї статті не застосовуються, якщо особа, що фактично має право на дивіденди, яка є резидентом Договірної Держави, здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі, резидентом якої є підприємство, що сплачує дивіденди, через розташоване в ній постійне представництво, або надає в цій другій Державі незалежні особисті послуги з розташованої в ній постійної бази, і дивіденди, дійсно відносяться до такого постійного представництва або постійної бази. В такому випадку залежно від обставин застосовуються положення статті 7 або статті 14 цієї Угоди.
5. У випадку, коли підприємство, яке є резидентом однієї Договірної Держави, одержує прибуток або доходи із другої Договірної Держави, ця друга Держава може не стягувати будь-яких податків з дивідендів, що сплачуються підприємством, за винятком, коли ці дивіденди сплачуються резиденту цієї другої Держави, або якщо холдінг, стосовно якого сплачуються дивіденди, дійсно відноситься до постійного представництва або постійної бази, розташованих у цій другій Державі, і не стягувати податки на нерозподілений прибуток, навіть якщо дивіденди сплачуються або нерозподілений прибуток складається повністю або частково з прибутку або доходу, що утворюються у цій Державі.
Відповідно до статті 22 Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків (Двостороння угода (СНД), Країни - учасниці, від 08.02.1995):
1. Якщо резидент однієї Договірної Держави одержує доход або володіє майном у другій Договірній Державі, які відповідно до положень цієї Угоди можуть оподатковуватись у другій Державі, сума податку на цей доход або майно, сплачена в цій другій Державі, підлягає вирахуванню з податку, який стягується з такого резидента стосовно такого доходу або майна в першій згаданій Державі. Ці вирахування, проте, не будуть перевищувати суму податку першої Держави на такий доход або майно, нарахованого відповідно до її податкового законодавства і правил.
2. Якщо відповідно до будь-якого положення Угоди отримуваний доход або майно резидента Договірної Держави звільнені від податку в цій Державі, ця Держава може, однак, при підрахунку ставки і суми податку з частини доходу або майна цього резидента, яка залишилась, взяти до уваги звільнений доход або майно.
Звертаємо увагу, що відповідно до п.13.4, п.13.5 ст.13 Кодексу суми податків та зборів, сплачені за межами України, зараховуються під час розрахунку податків та зборів в Україні за правилами, встановленими цим Кодексом. Для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник зобов'язаний отримати від державного органу країни, де отримується такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об'єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України.
Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи, витрати підприємства та їх розкриття в фінансовій звітності визначають Положення (стандарти) бухгалтерського обліку затверджені наказами Міністерства фінансів України.
Що стосується заповнення податкової декларації з податку на прибуток підприємств, то Державною фіскальною службою України розроблено проект уніфікованої форми податкової декларації з податку на прибуток підприємств (далі – проект декларації) (розміщено на офіційному веб-порталі (www.sfs.gov.ua) у рубриці «Проекти регуляторних актів» розділу «Регуляторна політика» підрозділу «Діяльність»), в якій зменшено кількість додатків та передбачено наявність додатка РІ, в якому об’єднані різниці, на які збільшується або зменшуються фінансовий результат до оподаткування.
На сьогодні чинною є форма податкової декларації з податку на прибуток підприємств, затверджена наказом Міністерства доходів і зборів України від 30.12.2013 №872.
Якщо платник податків вважає, що форма податкової декларації, визначена контролюючим органом, збільшує або зменшує його податкові зобов’язання, всупереч нормам Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – Кодекс) з такого податку, він має право зазначити цей факт у спеціально відведеному місці в податковій декларації (п.46.4 ст.46 Кодексу).
У разі необхідності платник податків може подати разом з такою податковою декларацією доповнення до такої декларації, які складені у довільній формі, що вважатиметься невід’ємною частиною податкової декларації.
Для забезпечення реалізації положень Кодексу до затвердження нової форми податкової декларації з податку на прибуток підприємств об’єкти оподаткування та податкові зобов’язання з податку на прибуток за звітний період – три квартали 2015 року відображаються у чинній на сьогодні декларації.
Поряд з цим, кожен конкретний випадок податкових відносин, у томі числі і тих, про які йдеться у зверненні, потребує аналізу документів, що дозволяють детальніше ідентифікувати предмет звернення.
Натомість, оцінка правомірності відображення в податковому обліку господарських операцій може бути здійснена лише в межах податкової перевірки у відповідності до вимог Кодексу.
Слід зазначити, що відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
В.о. заступника начальника Е.М.Пруднікова