Об определении лица, которое должно уплачивать налог на доходы физических лиц и военный сбор с суммы среднего заработка за время задержки расчета при увольнении работника, взимаемого в 2015 году со счета работодателя на основании решения суда

   
   
   Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула лист … щодо визначення особи, яка повинна сплатити податок на доходи фізичних осіб та військовий збір із суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника, стягнутої у 2015 році з рахунка роботодавця на підставі рішення суду, і в межах компетенції повідомляє таке.
   
   Згідно із ст. 47 Кодексу законів про працю (далі – КЗпП) власник або уповноважений ним орган зобов'язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП, – в день звільнення, або якщо працівник в день звільнення не працював, то не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
   
   Статтею 117 КЗпП передбачено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, а саме у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП. За відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
   
   Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.
   
   Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV „Про виконавче провадження” визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
   
   Розділ ІV Кодексу у редакції, що діяла до набрання чинності Законом України від 24 грудня 2015 року № 909-VІІІ „Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році”, врегульовував порядок оподаткування податком на доходи фізичних осіб.
   
    Статтею 168 розділу ІV Кодексу встановлено порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету.
   
   Так, згідно із п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу податковий агент, поняття якого визначено п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставки податку, визначену ст. 167 Кодексу.
   
   Згідно з п. 167.1 ст. 167 Кодексу ставка податку становила 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 – 167.6 цієї статті), якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (у 2015 році – 12180 гривень).
   
   Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм п. 164.6 ст. 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовувалася ставка 20 відсотків.
   
   При цьому відповідно до п. 168.3 ст. 168 Кодексу розрахунок податкових зобов'язань з оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого у джерела його виплати, проводиться податковим агентом (у тому числі роботодавцем).
   
   Платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа – резидент (нерезидент), яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, та податковий агент (п. 162.1 ст. 162 Кодексу).
   
   Разом з тим, Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII „Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності з 01.01.2015, оподаткування військовим збором подовжено до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України (п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу).
   
   Відповідно до п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 Розділу ХХ Кодексу платниками збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 Кодексу: фізична особа – резидент (нерезидент), яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні, та податковий агент.
   
   Згідно з п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 Кодексу.
   
   Ставка збору – 1,5 відс. об'єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу (п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу).
   
    Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу (п.п. 1.4 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу).
   
   Також відповідно до ст. 171 та п.п. 1.5 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів, є, зокрема, роботодавець, який виплачує доходи у вигляді заробітної плати на користь платника податку, та податковий агент – для оподаткування інших доходів з джерела їх походження в Україні.
   
   Отже, якщо з рахунка роботодавця у 2015 році на підставі рішення суду стягнуто на користь фізичної особи (працівника) суму середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні такої особи, то відповідальною особою щодо нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору є податковий агент (роботодавець). Крім цього, податковий агент прирівнюється до платників податку і має права та виконує обов’язки, встановлені Кодексом для платників податків.
   
   
   
   Голова

Р.М. Насіров