Об особенностях применения понижающего коэффициента к размеру ЕСВ

   
   
   Головне управління ДФС у Київській області, в межах компетенції, розглянуло ваш запит про надання консультації щодо особливостей застосування понижуючого коефіцієнта до розміру єдиного внеску при нарахуванні заробітної плати (доходів) працівникам підприємства та повідомляє наступне.
   
   Відповідно до частини першої ст.7 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон №2464) єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) нараховується:
   для платників, зазначених у п.1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої ст.4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання
   
   робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
   для платників, зазначених в абзаці сьомому п.1 частини першої ст.4 цього Закону, - на суму грошового забезпечення кожної застрахованої особи, оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами; допомоги або компенсації відповідно до законодавства.
   
   Згідно з п.9 прим. 5 розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464 по 31 грудня 2015 року при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам та/або при нарахуванні винагороди за цивільно-правовими договорами, допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами розмір єдиного внеску, встановлений частиною п’ятою та абзацом другим частини шостої ст.8 Закону №2464 для платників єдиного внеску, визначених в абзацах другому, третьому, четвертому та сьомому п.1 частини першої ст.4 Закону №2464, застосовується з понижуючим коефіцієнтом (далі – коефіцієнт), якщо платником виконуються одночасно такі умови:
   
   а) база нарахування єдиного внеску в розрахунку на одну застраховану особу в звітному місяці збільшилась на 20 і більше відсотків порівняно з середньомісячною базою нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік в розрахунку на одну застраховану особу;
   
   б) після застосування коефіцієнта середній платіж на одну застраховану особу в звітному місяці складе не менше ніж середньомісячний платіж на одну застраховану особу платника за 2014 рік;
   
   в) кількість застрахованих осіб у звітному місяці, яким нараховані виплати, не перевищує 200 відсотків середньомісячної кількості застрахованих осіб платника за 2014 рік.
   
   Водночас, порядок виплати заробітної плати регулює Закон України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР «Про оплату праці» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 108).
   
   Так, ст.3 Закону № 108 визначено, що мінімальна заробітна плата – це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якої не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).
   
   Тобто, якщо працівник відпрацював повний місяць, працедавець зобов’язаний нарахувати заробітну плату не нижче за мінімальну.
   
   Відповідно до ст.56 Кодексу законів про працю України від 10 грудня 1971 року № 322 - VІІІ зі змінами та доповненнями за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом не повний робочий день або неповний робочий тиждень.
   
   Оплата праці в цих випадках провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.
   
   З огляду на зазначене, роботодавець має право нарахувати працівнику, який працює неповний робочий день заробітну плату нижчу за мінімальну, але за умови, що сума нарахованої заробітної плати має бути не менша ніж частина від мінімальної заробітної плати, що припадає на фактично відпрацьований час.
   
   Однак, відповідно до частини п’ятої статті 8 Закону № 2464, у разі якщо база нарахування єдиного внеску (крім винагороди за цивільно-правовими договорами) не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), роботодавець розраховує суму єдиного внеску як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платника.
   
   Також відповідно до частини шостої статті 8 Закону №2464 у разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (грошове забезпечення, дохід), сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (грошове забезпечення, дохід), та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платника.
   
   Таким чином, якщо вашим підприємством хоча б по одній застрахованій особі здійснюється донарахування сум єдиного внеску до розміру мінімальної заробітної плати (виключенням є лікарняні, відпускні та допомога у зв’язку з вагітністю та пологами), понижуючий коефіцієнт страхувальником не застосовується.
   
   
   Заступник начальника

О.М. Форосенко