Об отнесении банком задолженности к категории «безнадежная»

   
   
   
   Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула лист щодо віднесення банком заборгованості до категорії «безнадійна» і повідомляє.
   
   Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III «Податок на прибуток підприємств» Кодексу.
   
   Підпунктом 139.3.1 п. 139.3 ст. 139 Кодексу визначено, що банки та небанківські фінансові установи, крім страхових компаній, недержавних пенсійних фондів, корпоративних інвестиційних фондів та адміністраторів недержавних пенсійних фондів, визнають різниці, що виникають при формуванні резервів у зв'язку із знеціненням (зменшенням корисності) активів згідно з вимогами МСФЗ з урахуванням вимог підпунктів 139.3.2 – 139.3.4 п. 139.3 ст.139 Кодексу.
   
   Відповідно до п.п.139.3.2 п. 139.3 ст. 139 Кодексу використання резерву у зв'язку із припиненням визнання активу згідно з вимогами міжнародних стандартів фінансової звітності не змінює фінансовий результат до оподаткування, крім випадків, визначених підпунктами 139.3.3 та 139.3.4 цього пункту.
   
   Фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму використання резерву для списання (відшкодування) активу, який не відповідає ознакам, визначеним п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, крім суми, що списується за рахунок тієї частини резерву, на яку збільшувався фінансовий результат до оподаткування у зв'язку з перевищенням над лімітом (частина друга п.п. 139.3.3 п. 139.3 ст. 139 Кодексу).
   
   Отже, у разі використання резерву для списання активу, такий актив перевіряється на відповідність критеріям безнадійності, визначеним п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, та у разі їх невідповідності здійснюється коригування фінансового результату до оподаткування згідно з частиною другою п.п. 139.3.3 п. 139.3 ст. 139 Кодексу шляхом його збільшення на суму використання резерву для списання (відшкодування) активу, який не відповідає зазначеним ознакам.
   
   Ознаки безнадійної заборгованості для цілей застосування положень Кодексу визначено п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.
   
   Щодо застосування вимог п.п. «а» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу стосовно заборгованості за зобов'язаннями, за якими минув строк позовної давності
   
   Відповідно до частини першої ст. 257 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ч. 1 ст. 258 ЦКУ). Позовну давність обчислюють за загальними правилами визначення термінів, встановленими ст. ст. 253 – 255 ЦКУ.
   
   Таким чином, під безнадійною заборгованістю, що підпадає під ознаку п.п. «а» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, слід вважати заборгованість, за якою минув термін позовної давності у разі, якщо відповідні заходи з її стягнення не призвели до позитивних наслідків.