Относительно отдельных вопросов правильности начисления ЕСВ

   
   Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників розглянуло лист «…», за результатами розгляду та в межах своїх повноважень повідомляє наступне.
   
   Відповідно до абз. сьомого п. 1 частини 1 ст. 4 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон №2464), платниками єдиного внеску є роботодавці – підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами, допомогу або компенсацію відповідно до законодавства, - для осіб, зазначених у пунктах 9 - 14 цієї частини.
   
   Пунктом 11 частини 1 ст.4 Закону № 2464 визначено, що платниками єдиного внеску є, зокрема, особи, які перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами і отримують допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами.
   
   Згідно з п. 1 частини 1 ст.7 Закону № 2464 єдиний внесок для платників, зазначених в абз.сьомому п.1 частини 1 ст.4 Закону № 2464, зокрема, підприємств, установ, організацій, які використовують найману працю та виплачують допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами, нараховується на суму допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами.
   
   Для платників єдиного внеску, які перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами і отримують допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами, єдиний внесок нараховується на суму допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами (абз. перший п. 4 частини 1 ст. 7 Закону №2464).
   
   Законом України від 28 грудня 2014 року №77-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» (далі – Закон №77) у новій редакції викладено Закон України від 23 вересня 1999 року №1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 1105).
   
   Відповідно до частини першої ст.30 Закону № 1105 матеріальне забезпечення у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), призначається та надається за основним місцем роботи (крім допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомоги по вагітності та пологах, які надаються за основним місцем роботи та за сумісництвом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України).
   
   Прийняття Закону №77, який набрав чинності з 01 січня 2015 року, надав роботодавцям право на застосування коефіцієнта понижуючої ставки єдиного внеску, стало значним кроком у реформуванні сплати єдиного внеску. Проте умови, визначені Законом №77, виявилися обтяжливими для більшості платників єдиного внеску.
   
   З метою залучення більшої кількості платників єдиного внеску до застосування понижуючого коефіцієнта народними депутатами України спільно з Державною фіскальною службою України розроблено зміни до Закону №2464, які внесено Законом України від 02 березня 2015 року №219-VІІІ «Про внесення змін до розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці)», який набрав чинності з 13 березня 2015 року.
   
   Згідно з п. 9 5 р.VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 по 31 грудня 2015 року при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам та/або при нарахуванні винагороди за цивільно-правовими договорами, допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами розмір єдиного внеску, встановлений частиною п'ятою та абзацом другим частини шостої статті 8 Закону №2464 для платників єдиного внеску, визначених в абзацах другому, третьому, четвертому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464, застосовується з понижуючим коефіцієнтом, якщо платником виконуються одночасно вказані умови.
   
   Відповіді на питання щодо практичного застосування понижуючого коефіцієнта надано листом ДФС від 09.04.15 №12518/7/99-99-17-03-01-17 «Про надання роз’яснення» розміщений на офіційному веб-порталі ДФС України http://office.sfs.gov.ua.
   
   Разом з тим Законом №77 внесено зміни до частин п’ятої та шостої ст.8 Закону №2464, згідно з якими у разі якщо база нарахування єдиного внеску (крім винагороди за цивільно-правовими договорами) не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платника.
   
   При умові, якщо хоча б по одній застрахованій особі здійснюється донарахування сум єдиного внеску до розміру мінімальної заробітної плати (виключенням є лікарняні, відпускні та допомога у зв’язку з вагітністю та пологами), понижуючий коефіцієнт страхувальником не застосовується взагалі.
   
   Єдиний внесок для платників, зазначених в абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464 (крім військових частин та органів, які виплачують грошове забезпечення особам, зазначеним у пункті 9 частини першої статті 4 Закону №2464), встановлюється у розмірі 33,2 відсотка визначеної абзацом другим пункту 1 частини першої статті 7 Закону №2464 бази нарахування єдиного внеску.
   
   Обов'язок нарахування єдиного внеску з мінімальної заробітної плати за основним місцем роботи також передбачено і у разі, коли працівник працював неповний місяць (перебував на лікарняному, у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами):
   
   для працівника (за основним місцем роботи), який відпрацював частину місяця, а іншу частину перебував на лікарняному, де загальна сума нарахованого доходу (сума заробітної плати за відпрацьований час та лікарняного) не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платника, тобто виникає необхідність донарахування до мінімальної заробітної плати;
   
   для працівника (за основним місцем роботи), який перебував на лікарняному повний місяць (наприклад, з 01.01.2015 по 31.01.2015), у якому сума нарахованого лікарняного менше за мінімальний розмір заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), єдиний внесок розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки єдиного внеску, встановленої відповідно до статті 8 Закону № 2464 (1218,00 х 33,2 відс.);
   
   для працівника (за основним місцем роботи), у якого початок та закінчення лікарняного припадають на різні місяці, єдиний внесок, у місяці початку лікарняного, нараховується за фактично відпрацьований час, оскільки загальна сума доходу ще не є відомою. Якщо після розподілу лікарняного (суми допомоги по тимчасовій непрацездатності відносяться до того місяця, за який вони нараховані) загальний дохід за місяць становить менше мінімального розміру, то сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платника.
   
   Відповіді на питання розрахунку єдиного внеску для працівника, який перебував на лікарняному, надано листом ДФС від 14.02.2015 №4979/7/99-99-17-03-01-17 "Про застосування норм законодавства", який розміщено на офіційному веб-порталі ДФС України http://office.sfs.gov.ua.