Относительно торговой наценки (надбавки)

   
   Відповідно до пункту 12 статті 1 Закону України «Про ціни і ціноутворення» від 21 червня 2012 року № 5007-VI (далі – Закон № 5007-VI) торговельна націнка (надбавка) – це сума витрат суб’єкта господарювання, що пов’язані з обігом товару та здійснюються в процесі його продажу (реалізації) у роздрібній торгівлі. Гранична торговельна націнка (надбавка) є її максимально допустимим рівнем, який повинен враховуватися суб’єктом господарювання під час реалізації товару в роздрібній торгівлі.
   
   Відповідно до пункту 189.12 статті 189 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) у випадку, коли платник податку здійснює операції з постачання особам, які не зареєстровані як платники податку, сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки, раніше придбаних (заготовлених) таким платником податку у фізичних осіб, які не є платниками цього податку, об’єктом оподаткування є торгова націнка (надбавка), встановлена таким платником податку.
   
   Для застосування зазначеного порядку оподаткування необхідно, щоб виконувалися такі умови:
   
   - продукція або продукти її переробки мають класифікуватися як сільськогосподарські;
   
   - продукція та продукти її переробки здійснено лише у фізичних осіб, які не є платниками податку на додану вартість;
   
   - продаж здійснюється виключно неплатникам податку на додану вартість.
   
   Враховуючи вище викладене, об’єктом оподаткування ПДВ у платника податку буде встановлена ним торгова націнка (надбавка). При цьому податковий кредит не визначається.