О налогообложении дохода от отчуждения земельного участка для ведения садоводства

   

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
   
   ЛИСТ
   
   від 21.12.2007 р. № 7074/Щ/17-0715, №26080/7/17-0717
   
   Щодо оподаткування доходу від відчуження земельної ділянки для ведення садівництва

   
   Оподаткування доходів фізичних осіб регулюється Законом України від 22.05.2003р. № 889 - IV “Про податок з доходів фізичних осіб” (далі – Закон № 889), який набрав чинності з 01.01.2004р.
   
   Пунктом 4.3 статті 4 Закону № 889 встановлено перелік пільг платникам податку з доходів фізичних осіб у вигляді не включення до об’єкту оподаткування окремих видів доходів (незалежно від розміру одержаного доходу).
   
   Підпунктом 4.3.18 пункту 4.3 статті 4 Закону № 889 встановлено, що до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються (не підлягають відображенню в його річній податковій декларації), зокрема, сума доходу, отриманого платником податку внаслідок відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв), майнових паїв, безпосередньо отриманих ним у власність у процесі приватизації згідно з нормами земельного законодавства.
   
   Згідно з пунктом 3 статті 22 Земельного кодексу України від 25.10.2001р. № 2768-III (далі – Земельний кодекс) землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам України, зокрема, для садівництва.
   
   При цьому, громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва (пункт 1 стаття 35 Земельного кодексу).
   
   Пунктом 5 вищевказаної статті Земельного кодексу встановлено, що приватизація земельної ділянки громадянином - членом садівницького товариства здійснюється без згоди на те інших членів цього товариства.
   
   Статтею 116 Земельного кодексу, зокрема, визначено, що громадяни набувають права власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
   
   Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі (пункт 3 вищевказаної статті):
   
   а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;
   
   б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
   
   в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
   
   Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених Земельним кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання (пункт 4 статті 116 Земельного кодексу).
   
   Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначено статтею 118 Земельного кодексу України, пунктами 6 та 7 якої, встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення садівництва у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки, яка розглядає заяву, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.
   
   Статтею 121 Земельного кодексу встановлено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам із земель державної або комунальної власності. А саме, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення садівництва в розмірі не більше 0,12 гектара.
   
   Відповідно до пункту 1 статті 125 Земельного кодексу право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку, та його державної реєстрації. Таким документом є державний акт на право власності на земельну ділянку (пункт 1 статті 126 Земельного кодексу).
   
   Враховуючи наведене, до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включається сума доходу, отриманого платником податку внаслідок відчуження лише тих земельних ділянок сільськогосподарського призначення (з урахуванням норм статті 121 Земельного кодексу), в тому числі для ведення садівництва, що безпосередньо отримані ним у власність у процесі приватизації із земель державної або комунальної власності (за умови дотримання вимог статтей 35, 116, 118 Земельного кодексу), права власності на які посвідчено державними актами, зареєстрованими відповідно до чинного законодавства.
   
   Одночасно повідомляємо, що згідно із підпунктом 11.2.2 пункту 11.2 статті 11 Закону № 889 доход, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року об’єкта нерухомості, в тому числі земельної ділянки, іншого, ніж зазначені у підпунктах 4.3.18 пункту 4.3 статті 4 та 11.1.1 пункту 11.1 статті 11 Закону № 889 підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 7.2 статті 7 цього Закону – 5%.
   
   Дохід від продажу об’єкта нерухомого майна визначається виходячи з ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого об’єкта нерухомого майна, розрахованої органом, уповноваженим здійснювати таку оцінку відповідно до законодавства (підпункт 11.2.3 пункту 11.2 статті 11 Закону № 889).
   
   При цьому, відповідно до підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону № 889 платник податку, що отримує доходи, нараховані особою, яка не є податковим агентом, зобов’язаний включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку у терміни встановлені законодавством.
   
   Заступник Голови
   С.І. Лекарь