О выплате в случае смерти работника

   
   <...>
   
   Пунктом 8 ст. 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 р. № 2240 (далі — Закон) визначено, що страховий випадок — це подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи або членів її сім’ї на отримання матеріального забезпечення або соціальних послуг за цим Законом.
   
   Статтею 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне Пенсійне страхування» від 09.07.2003 p. № 1058-IV (далі — Закон № 1058) передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду надається пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства), а також допомога на поховання пенсіонерів.
   
   Законом № 1058 визначено, що пенсія — це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
   
   Отже, чинним законодавством визначено, що допомога на поховання пенсіонера, у тому числі і такого, який отримував пенсію по інвалідності, надається за рахунок коштів Пенсійного фонду України незалежно від того, знаходився він у трудових відносинах на момент настання смерті чи ні.
   
   Враховуючи вищевикладене та те, що відповідно до ст. 45 Закону допомога на поховання надається у разі смерті застрахованої особи, а також членів сім'ї, які перебували на її утриманні, крім поховання пенсіонерів (пункт 5 ст. 34 цього Закону), та не вважаються такими, що перебували на утриманні застрахованої особи, члени сім'ї, які мали самостійні джерела засобів до існування (одержували заробітну плату, пенсію тощо) (частина 2 ст. 45 Закону), допомога на поховання у разі смерті працівника, який отримував пенсію по інвалідності, за рахунок коштів Фонду не надається.
   
   Що стосується другого питання, то відповідно до ст. 4 Закону право на отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, мають застраховані особи. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи і час випробування та день звільнення).
   
   Абзацом першим частини п'ятої ст. 52 Закону передбачено, що призначене, але не одержане у зв'язку зі смертю застрахованої особи матеріальне забезпечення виплачується членам сім'ї, які проживали разом з нею, або спадкоємцям.
   
   Таким чином, у випадку смерті застрахованої особи листок непрацездатності, виданий працівниці в період роботи, підлягає оплаті.
   
   Заступник директора

Т. Нагорна