Относительно предоставления разъяснения отдельных положений антикоррупционного законодательства

   
   Міністерство юстиції розглянуло лист [...] щодо надання роз'яснення окремих положень антикорупційного законодавства і повідомляє таке.
   
   Частиною першою статті 4 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" (далі - Закон) визначено коло суб'єктів відповідальності за корупційні правопорушення, до яких, зокрема, належать посадові особи юридичних осіб публічного права, які для цілей Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
   
   При цьому зазначаємо, що для вирішення питання, чи є особа посадовою, слід ураховувати правозастосовну практику, відповідно до якої головним критерієм віднесення особи до кола посадових осіб є наявність в неї організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій.
   
   Так, Пленум Верховного Суду України у постанові від 26 квітня 2002 року N 5 "Про судову практику у справах про хабарництво" вказав, що організаційно-розпорядчими обов'язками є обов'язки по здійсненню керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форм власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, колективних чи приватних підприємств, установ і організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів (начальники цехів, завідуючі відділами, лабораторіями, кафедрами), їх заступники, особи, які керують ділянками робіт (майстри, виконроби, бригадири тощо).
   
   Водночас під адміністративно-господарськими обов'язками слід розуміти обов'язки з управління або розпорядження державним, колективним чи приватним майном (установлення порядку його зберігання, переробки, реалізації, забезпечення контролю за цими операціями тощо). Такі повноваження в тому чи іншому обсязі є у начальників планово-господарських, постачальних, фінансових відділів і служб, завідуючих складами, магазинами, майстернями, ательє, їх заступників, керівників відділів підприємств, відомчих ревізорів та контролерів тощо.
   
   Тією самою постановою Пленуму Верховного Суду України передбачено, що особа є службовою не тільки тоді, коли вона здійснює відповідні функції чи виконує обов'язки постійно, а й тоді, коли вона робить це тимчасово або за спеціальним повноваженням, за умови, що зазначені функції чи обов'язки покладені на неї правомочним органом або правомочною службовою особою.
   
   Працівники підприємств, установ, організацій, які виконують професійні (адвокат, лікар, вчитель тощо), виробничі (наприклад, водій) або технічні (друкарка, охоронник тощо) функції, можуть визнаватися службовими особами лише за умови, що поряд із цими функціями вони виконують організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські обов'язки.
   
   Щодо визначення поняття "юридична особа публічного права" інформуємо, що згідно з положенням частини другої статті 81 Цивільного кодексу України юридичною особою публічного права визначається юридична особа, яка створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.
   
   Також слід зазначити, що згідно зі статтею 6 Закону, зокрема, на посадових осіб юридичних осіб публічного права поширюється заборона використовувати свої службові повноваження та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди або у зв'язку з прийняттям обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб.
   
   Крім того, відповідно до статті 8 Закону, зокрема, посадовим особам юридичних осіб публічного права забороняється безпосередньо або через інших осіб одержувати дарунки (пожертви) від юридичних або фізичних осіб.
   
   У свою чергу відповідальність за прийняття пропозиції, обіцянки або одержання службовою особою неправомірної вигоди, а так само прохання надати таку вигоду для себе чи третьої особи за вчинення чи невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища передбачено частиною першою статті 368 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
   
   Відповідно до пункту 1 примітки до статті 364 КК України службовими особами, зокрема, у статті 368 КК України є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.
   
   При цьому за порушення встановлених законом обмежень та заборони щодо одержання дарунка (пожертви) статтею 1725 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) встановлено адміністративну відповідальність.
   
   Згідно зі змістом примітки до цієї статті КУпАП суб'єктом передбачених нею правопорушень є, зокрема, посадові особи юридичних осіб публічного права.
   
   Стосовно роз'яснення поняття "безпосереднє підпорядкування" слід зазначити, що його зміст розкрито в абзаці другому статті 1 Закону, відповідно до якого під безпосереднім підпорядкуванням розуміються відносини прямої організаційної або правової залежності підлеглої особи від її керівника, в тому числі через вирішення (участь у вирішенні) питань прийняття на роботу, звільнення з роботи, застосування заохочень, дисциплінарних стягнень, надання вказівок, доручень, контролю за їх виконанням.
   
    Заступник Міністра
   

Р. Рябошапка