О порядке начисления штрафных санкций за нарушение сроков расчетов во внешнеэкономической деятельности

       
   
   
    У зв'язку з виникненням у судовій практиці питань, пов'язаних із порядком нарахування штрафних санкцій за порушення строків розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності, на підставі пункту 3 частини першої статті 39 Закону України "Про судоустрій України", у порядку надання методичної допомоги Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне повідомити таке.
   
    Відповідно до статті 4 Закону України від 23.09.94 N 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" порушення резидентами строків повернення валютної виручки або строків поставки товару, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.
   
    Частиною другою цієї ж статті визначено, що у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.
   
    У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено.
   
    У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.
   
    Таким чином, Закон України від 23.09.94 N 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" передбачає єдину підставу для звільнення резидента від відповідальності у вигляді пені за порушення строків повернення валютної виручки або поставки товару за імпортними контрактами, а саме прийняття судом рішення про задоволення позову резидента про стягнення відповідної заборгованості за зовнішньоекономічним договором.
   
    Виходячи з наведеного врегулювання питання про погашення простроченої заборгованості між резидентом та нерезидентом в інший спосіб не може розглядатися як підстава для звільнення від нарахування пені за порушення строків розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності. Зазначене стосується також і випадків добровільної сплати боргу нерезидентом, у тому числі після порушення судового провадження за зверненням резидента. У такому разі пеня повинна нараховуватися з моменту виникнення прострочення до моменту погашення боргу.
   
    При цьому прийняття судом за результатами розгляду спору між резидентом та нерезидентом іншого судового рішення, ніж про задоволення позовних вимог, зокрема про припинення (закриття) провадження у справі, не є підставою для звільнення резидента від відповідальності за порушення строків розрахунків в іноземній валюті, навіть якщо таке судове рішення було постановлене внаслідок добровільної сплати боргу нерезидентом. Наведене випливає з приписів частини третьої статті 4 Закону України від 23.09.94 N 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", яка передбачає поновлення строків повернення валютної виручки чи поставки імпортного товару з відповідним нарахуванням пені в разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі.
   
    Зазначене положення Закону поширюється також і на випадки припинення провадження у справі у зв'язку із затвердженням господарським судом мирової угоди (пункт 7 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України) або припинення арбітражного розгляду внаслідок укладення сторонами мирової угоди з постановленням арбітражного рішення на узгоджених умовах (стаття 30 Закону України від 24.02.94 N 4002-XII "Про міжнародний комерційний арбітраж").
   
    Разом із тим, укладення сторонами і затвердження судом мирової угоди у справі після повного погашення боргу нерезидента згідно з умовами зовнішньоекономічного контракту (сплата коштів, виконання зобов'язань із поставки товарів чи послуг тощо) на момент затвердження судом відповідної угоди за своїми правовими наслідками дорівнює постановленню і виконанню рішення про задоволення позовних вимог. У такому разі слід надавати перевагу змісту судового рішення (ухвали господарського суду про затвердження мирової угоди чи узгодженого рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду або Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України) над його процесуальною формою. При цьому на підставі частини четвертої статті 4 Закону України від 23.09.94 N 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом
(абзац подано у редакції, викладеній відповідно до постанови президії Вищого адміністративного суду України від 10.06.2009 року N 26).
   
    Цей лист необхідно довести до відома суддів місцевих та апеляційних адміністративних судів для врахування при здійсненні правосуддя.
   
    Голова суду

О.М.Пасенюк