Сайт для бухгалтерів №1 в Україні

Отримуйте
новини поштою!


  • О применении административно-хозяйственных санкций за нарушение требований по формированию, установлению и применению цен (тарифов)

О применении административно-хозяйственных санкций за нарушение требований по формированию, установлению и применению цен (тарифов)



   
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
   
    ЛИСТ
   
   від 22.10.2010 р. N 1464/11/13-10

   
   
Голові Львівського окружного адміністративного суду
    Тертичному В.Г.

   
    У Вищому адміністративному суді України розглянуто Ваше звернення щодо надання методичної допомоги стосовно того, чи можуть бути рішення територіальних органів Державної інспекції з контролю за цінами про застосування адміністративно-господарських санкцій предметом судового розгляду, у зв'язку з чим повідомляється таке. ї
   
    Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
   
    У розумінні пункту 7 частини першої названої статті суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
   
    Відповідно до частини другої статті 13 Закону України "Про ціни і ціноутворення" контроль за дотриманням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено урядом України.
   
    Згідно з пунктом 1 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року N 1819, Державна інспекція з контролю за цінами є урядовим органом, що діє у системі Мінекономіки, відповідальний перед Кабінетом Міністрів України, підзвітний та підконтрольний Міністрові економіки.
   
    Основним завданням Державної інспекції з контролю за цінами, відповідно до пункту 3 цього Положення, зокрема, є організація та здійснення згідно із законодавством функцій з контролю та нагляду за дотриманням центральними та місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, суб'єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування цін (тарифів).
   
    Відповідно до пункту 11 цього Положення Державна інспекція з контролю за цінами має територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які становлять єдину систему органів державного контролю за цінами і мають права, передбачені пунктами 5, 6 зазначеного Положення, зокрема приймати відповідно до законодавства рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів) (підпункт 5 пункту 5).
   
    Таким чином, за загальним правилом, рішення територіальних органів Державної інспекції з контролю за цінами про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів) відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому цим Кодексом.
   
    Разом з тим, встановлюючи повноваження територіальних органів Державної інспекції з контролю за цінами стосовно застосування адміністративно-господарських санкцій, слід виходити з такого.
   
    Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
   
    Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
   
    Статтею 239 Господарського кодексу України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання адміністративно-господарські санкції, серед яких і адміністративно-господарський штраф.
   
    Адміністративно-господарський штраф визначається законом як грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету в разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності (частина перша статті 241 Господарського кодексу України).
   
    Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення (частина друга статті 241 Господарського кодексу України).
   
    Отже, у кожному конкретному випадку компетенцію територіальних органів Державної інспекції з контролю за цінами щодо прийняття рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій необхідно встановлювати відповідно до законодавчих актів, якими регулюються правила здійснення господарської діяльності, оскільки це безпосередньо впливає на правомірність дій щодо прийняття таких рішень.
   
    Наприклад, статтею 9 Закону України "Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру" визначено органи, уповноважені здійснювати контроль за виконанням цього Закону, та відповідальність за його порушення.
   
    За змістом цієї статті, контроль за виконанням умов виробництва та реалізації цукру, що встановлені цим Законом, здійснюється Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами (частина перша статті 9).
   
    За порушення норм цього Закону юридичні та фізичні особи притягаються до відповідальності згідно з законодавством України (частина друга статті 9).
   
    У разі поставок цукру на внутрішній ринок понад встановлену квоту або реалізації його за цінами, що нижчі від визначеної мінімальної ціни, з суб'єкта підприємницької діяльності стягується штраф у розмірі подвійної вартості цукру, реалізація якого здійснена з порушенням встановленого порядку.
   
    Зазначений штраф стягується до місцевого бюджету за місцем реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, винного в порушенні норм цього Закону.
   
    Рішення про стягнення штрафів приймаються судом за позовами органів, які за дорученням Кабінету Міністрів України здійснюють контроль за виконанням цього Закону (частина третя статті 9).
   
    Дії органів, що за дорученням Кабінету Міністрів України здійснюють контроль за виконанням цього Закону), можуть бути оскаржені до суду згідно з порядком, встановленим законодавством України (частина четверта статті 9).
   
    З аналізу зазначеної норми вбачається, що територіальним органам Державної інспекції з контролю за цінами не надано права постановляти рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог Закону України "Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру". Питання застосування штрафних санкцій до суб'єктів господарювання та їх стягнення повинно вирішуватись судом у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.
   
    Заступник Голови суду
М.Цуркан

Теги
Для того, чтоб распечатать текст необходимо оформить подписку
copy-print__image
Ця функція доступна тільки
авторизованим користувачам