О ведении совместной деятельности без создания юридического лица

   
   
   
   
    У зв'язку з виникненням у судовій практиці питань, пов'язаних із застосуванням пункту 7.7 статті 7 Закону України від 28.12.94 N 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", на підставі пункту 4 частини першої статті 32 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у порядку надання методичної допомоги Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне повідомити таке.
   
    Пунктом 7.7 статті 7 Закону України від 28.12.94 N 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (надалі - Закон) регулюється оподаткування спільної діяльності на території України без створення юридичної особи.
   
    Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону визначено, що спільна діяльність без створення юридичної особи провадиться на підставі договору про спільну діяльність, що передбачає об'єднання коштів або майна учасників для досягнення спільної господарської мети.
   
    Зі змісту наведеної законодавчої норми випливає, що відповідні операції для цілей оподаткування можуть кваліфікуватися як ведення спільної діяльності без створення юридичної особи за таких умов: 1) передбачається в договорі про спільну діяльність об'єднання коштів або майна учасників; 2) наявність спільної для учасників господарської мети.
   
    Тому в разі дотримання учасниками спільної діяльності зазначених вище умов, податковий облік результатів спільної діяльності без створення юридичної особи повинен здійснюватися уповноваженим платником окремо від обліку результатів іншої господарської діяльності такого платника, як це передбачено підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону з урахуванням норм Порядку ведення податкового обліку результатів спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.09.2004 N 571.
   
    При цьому всі доходи та витрати, пов'язані з веденням спільної діяльності, враховуються виключно в межах окремого обліку результатів спільної діяльності та не впливають на розмір валових доходів і витрат окремих учасників спільної діяльності.
   
    Необхідним критерієм для віднесення валових витрат, саме до витрат спільної діяльності, є їх спрямованість на досягнення спільної для учасників господарської мети.
   
    Оцінка правомірності формування складу валових витрат спільної діяльності повинна здійснюватися виходячи зі змісту господарських операцій, вчинених сторонами.
   
    При цьому необхідно враховувати те, що відповідні наслідки у податковому обліку платника податків створює не саме собою укладення договорів, а вчинювані платником податків господарські операції.
   
    Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
   
    Таким чином, обов'язковою ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти (під час її вчинення або в подальшому) реальні зміни майнового стану платника податків. Дотримання вимог цивільного чи господарського законодавства при цьому не є визначальним чинником для оцінки фактичних змін майнового стану платника податків.
   
    Цей лист пропонуємо довести до відома суддів місцевих та апеляційних адміністративних судів для врахування при здійсненні правосуддя.
   
    Голова суду

О.Пасенюк