Постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2013 р. № 2а-9092/12/2670

Постанова

Київського апеляційного адміністративного суду

від 21.03.2013 р. № 2а-9092/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2013 року           м. Київ        Справа: № 2а-9092/12/2670

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді:              Літвіної Н.М.,

Суддів:                                    Коротких А.Ю.

   Хрімлі О.Г.

при секретарі:                       Соловіцькій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Шенкер» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 серпня 2012 року адміністративний позов ДП «Шенкер» - задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС № 0000052205, № 0000062205, № 0000072205 від 18 квітня 2012 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, працівниками податкового органу проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої складено акт № 49/22-507/24382029 від 26 березня 2012 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. п. 1.22.1. п. 1.22., п. 1.25. ст. 1, п. 4.1. ст. 4, п. п. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4, п. 5.1., п. п. 5.2.1. п. 5.2., п. п. 5.3.9. п. 5.3., п. п. 5.4.2. п. 5.4. ст. 5, п. 22.4. ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. п. 14.1.11., п. п. 14.1.257. п. 14.1. ст. 14, п. 135.4.1. п. 135.4., п. п. 135.5.4. п. 135.5. ст. 135, п. 138.2. ст. 138, п. 1, 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.13 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 1 893 671, 00 грн., у тому числі за II квартал 2011 року на суму 489 195, 00 грн., за ІІІ квартал 2011 року на суму 1 214 407, 00 грн. та за IV квартал 2011 року на суму 190 069, 00 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за ІІ квартал 2011 року на загальну суму 9 993 640, 00 грн.; п.4.1 ст.4, п. п. 7.4.1, п. п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 188.1. ст. 188, п. 198.1., п. 198.2., п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, ч. ч. 1, 2 ст. 203, п. п. 1, 2 ст. 215, ст. 228, ст. 234 ЦК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 127 096, 96 грн. 

На підставі акта перевірки відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення форми «Р»: №0000052205 від 18 квітня 2012 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств створених за участю іноземних інвесторів у розмірі 1 893 671, 00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1, 00 грн.; №0000062205 від 18 квітня 2012 року, яким позивачу було зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за ІІ квартал 2011 року в розмірі 9 993 640,00 грн.; № 0000072205 від 18 квітня 2012 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 127 096, 96 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 5 915, 92 грн.

Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до Державної податкової служби у м. Києві, за результатами розгляду яких, рішенням про результати розгляду первинної скарги, оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача № № 0000062205, 0000072205 від 18 квітня 2012 року - залишені без змін; оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000052205 від 18 квітня 2012 року скасовано в частині 1,00 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції, а скарги позивача - залишено без задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивач мав взаємовідносини з контрагентами ТОВ «Антар Груп» (договір про надання консультаційних послуг з управління підприємством № 14 від 06 червня 2009 року), СПД - ОСОБА_3 (транспортно-експедиційні послуги), СПД - ОСОБА_4 (договори про надання транспортно-експедиційних послуг № 0109 від 01 січня 2009 року та б/н від 01 липня 2010 року), ДП «Київський консалтинговий центр» (договір суборенди нежитлового приміщення (будівлі) б/н від 31 січня 2011 року, додаткова угода до договору №1), ТОВ «Жасмін-тур» (надання послуг готелю), ПП «Дельфін» (організація харчування), ТОВ «Мартін-Прінт», ТОВ «Південна корона», ТОВ «Екзим-Транзит», СПД ОСОБА_5, ТОВ «ПО Енергоремонт», ПП «Реа-Рент Миколаїв», ТОВ «Константа-Д», ТОВ «ЛБФ «Укрпрофгруп», ТОВ «ПКФ «Дельта».

Виконання вказаних договорів, включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також сплати податку на додану вартість у складі ціни за придбані товари (роботи, послуги), зазначеними контрагентами підтверджується  виданими позивачу первинними документами, зокрема, видатковими накладними, податковими накладними, акти виконаних робіт, договорами та додатками до них, товарно-транспортними накладними, заявками, відомостями про вантаж, платіжними дорученнями виписками з особових рахунків тощо.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28 грудня 1994 року - валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно до п. п. 5.3.1., 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 Закону - не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. п. 7.4.1., 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року -   податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з до п. 198.1 ст. 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно ж до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарська операція згідно зі ст. 1 названого Закону - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту та відповідати господарській меті підприємства.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Виконання вищезазначених договорів підтверджується зазначеними вище первинними документами, зокрема, податковими накладними, актами виконаних робіт, а також податковою та бухгалтерською звітністю.

На момент здійснення операцій контрагенти позивача були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі та мали статус платників ПДВ та право виписувати податкові накладні.

Крім того, угоди, які укладені між позивачем та його контрагентами, не визнані судом недійсними,   їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції належним чином дослідив реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Що стосується завищення задекларованих позивачем показників у рядку 06.6 Декларацій «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду», всього у сумі 12 101 183, 00 грн., в тому числі за II квартал 2011 року у сумі 12 101 183, 00 грн., яке виникло у зв’язку з включенням позивачем до складу від'ємного значення ІІ кварталу 2011 року суму отриманого від'ємного значення об'єкту оподаткування 2010 року у розмірі 12 101 183, 00 грн., то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно до п. 6.1 ст. 6 Закону - якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України та з 01 квітня 2011 року втратив чинність Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94- ВР від 28 грудня 1994 року.

Проте п. 1 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень ПКУ визначено, що розділ III ПК України застосовується під час розрахунків з бюджетом, починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 01 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Відповідно до ст. 36 ПК України - податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 37.1 ст. 37 ПК України визначено, що підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов'язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно до п. 1 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України визначено, що розділ III цього Кодексу ( Податок на прибуток підприємств) застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Відповідно до п. 150.1 ст. 150 ПК України - якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Пунктом 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України визначено, що пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Дослівне тлумачення положень пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України дає підстави вважати, що до складу другого кварталу 2011 року включається виключно від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане суб'єктами господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності за перший квартал 2011 року без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року.

Підтвердженням вказаного також слугує абзац другий пункту З підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, яким визначено, що розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року без врахування будь-яких інших податкових періодів.

Крім того, відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням НБУ щодо офіційного тлумачення положення частини першої ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999р. №1-рп/99 Конституційний Суд України дійшов висновку, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно - правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно - правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, у зв'язку із набранням 01 квітня 2011 року чинності розділом III Податкового кодексу України та відсутністю у ньому посилання на врахування у другому кварталі 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування, окрім того, що виник за результатами діяльності у першому кварталі 2011 року, від'ємне значення об'єкта оподаткування 2010 року, що увійшло до першого кварталу 2011 року відповідно до пункту 22.4 статті 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР  від 28 грудня 1994 року   до складу від'ємного значення другого кварталу 2011 року не включається.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС № 0000062205 від 18 квітня 2012 року, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року на суму 12 101 183, 00 грн., винесено правомірно.

Отже, в задоволенні адміністративного позову ДП «Шенкер» в цій частині слід відмовити.

Виходячи із вимог ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. ст. 198, 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 серпня 2012 року  в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби № 0000062205 від 18 квітня 2012 року - скасувати.

В задоволенні адміністративного позову Дочірнього підприємства «Шенкер» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби № 0000062205 від 18 квітня 2012 року - відмовити.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 28 березня 2013 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлений 27 березня 2013 року.         

Головуючий суддя                              Літвіна Н. М.

Судді:                                                       Коротких А. Ю.

                                                                   Хрімлі О.Г.