Пільги та компенсації за роботу із шкідливими і важкими умовами праці

Працівникам, зайнятим на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, на підприємствах для відшкодування впливу небезпечних і шкідливих чинників виробництва на організм людини застосовується система пільг і компенсацій.

Чинними законодавчими актами передбачено пільги та компенсації за роботу у важких та шкідливих умовах праці. Згідно зі статтею 7 Закону України «Про охорону праці» працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсії за віком на пільгових умовах призначаються працівникам, зайнятим повний робочий день (не менше 80% робочого дня) на роботах із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці та із шкідливими і важкими умовами праці, за Списками № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», що має бути підтверджено результатами атестації робочих місць.

Щорічна додаткової відпустка за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці, передбачена статтею 7 Закону України «Про відпустки», надається за Списком виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці» від 17.11.1997 № 1290, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.05.2003 № 679.

Максимальна тривалість додаткової відпустки складає 35 календарних днів. Її конкретна тривалість встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівників в таких умовах і від результатів атестації робочих місць.

Відповідно до статті 100 Кодексу законів про працю України працівникам, які працюють на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, встановлюється підвищена оплата праці, що регулюється Порядком, затвердженим постановою  Державного Комітету СРСР праці і соціальних питань та Секретаріату Всесоюзної Центральної Ради професійних спілок від 03.10.1986 № 387/22-78 «Про затвердження Типового положення про оцінку умов праці на робочих місцях і порядку застосування галузевих переліків робіт, за якими можуть установлюватися доплати робітникам за умови праці», яким передбачено:

- на роботах із шкідливими та важкими умовами праці - 4, 8 ,12 %;

- на роботах із особливо шкідливими та особливо важкими умовами - 16, 20, 24%.

Скорочена тривалість робочого тижня встановлюється працівникам, які працюють в шкідливих умовах праці, передбачених в Переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 163 і за результатами атестації робочих місць.

Згідно зі статтею 166 Кодексу законів про працю України право на безоплатне отримання молока або рівноцінних харчових продуктів за встановленими нормами мають працівники, зайняті на роботах зі шкідливими умовами праці. Постановою Державного Комітету СРСР з праці і соціальних питань і президії ВЦРПС від 16.12.1987 № 731/П-13 «Про порядок безплатної видачі молока або інших рівноцінних харчових продуктів робітникам та службовцям, зайнятим на роботах з шкідливими умовами праці» підприємствам надане право самостійно вирішувати питання, пов’язані з безплатною видачею працівникам молока або інших рівноцінних харчових продуктів. Основою для прийняття відповідних рішень є Перелік хімічних речовин, затверджений наказом МОЗ СРСР від 04.11.1987 № 4420-87. Молоко надається у разі перевищення гранично допустимих концентрацій хімічних речовин на робочому місці.