Особливості оподаткування продажу корпоративних прав

Продаж корпоративних прав – процес досить трудомісткий і потребує максимальної уваги всіх його учасників. Утім, найбільш цікавим питанням є особливості оподаткування продажу корпоративних прав.

Інвестиційний актив включає корпоративні права, виражені в інших, аніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом (пп. «а» пп. 170.2.7 Податкового кодексу України; далі − ПКУ).

Спеціальні правила для обкладення податком на доходи фізосіб (далі − ПДФО) та військовим збором доходу від продажу корпоративних прав встановлені п. 170.2 ПКУ.

Облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. У Книзі обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, форму якої затверджено наказом Мінфіну від 11.12.2013 р. № 794, для інвестиційного доходу призначена гр. 3, а для понесених у зв’язку з придбанням витрат — гр. 4.

Отже, фізособа може отримати після продажу як інвестиційний прибуток, так і інвестиційний збиток.

До складу загального річного оподатковуваного доходу фізичної особи включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року (пп. 170.2.6 ПКУ).

Тобто в разі продажу інвестиційного активу фізична особа повинна подати податкову декларацію в установленому порядку і сплатити ПДФО за ставкою 18% та військовий збір за ставкою 1,5% у випадку отримання інвестиційного прибутку (лист Державної фіскальної служби України (далі − ДФСУ) від 03.08.2016 р. № 16830/6/99-99-13-02-03-15).

Податкова декларація про майновий стан і доходи подається за формою, затвердженою наказом Мінфіну України від 02.10.2015 р. № 859 (у редакції наказу Мінфіну України від 15.09.2016 р. № 821), до 1 травня року, наступного за звітним. А до 1 серпня цього ж року платник податку мусить сплатити ПДФО та військовий збір з отриманого інвестиційного прибутку.

Інвестиційний прибуток визначається як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу з урахуванням курсової різниці (за наявності), та його вартістю, що визначається із суми документально підтверджених витрат на придбання такого активу.

ДФСУ в листі від 18.01.2017 р. № 850/K/99-99-13-02-03-14 зазначила, що документами, які підтверджують фактично понесені витрати на придбання інвестиційного активу (корпоративних прав) фізособою — платником податку, крім договорів купівлі-продажу, актів приймання-передачі, є розрахункові документи.

Якщо в результаті розрахунку інвестиційного прибутку виникає від’ємне значення, воно вважається інвестиційним збитком (пп. 170.2.3 ПКУ). У разі якщо загальний фінансовий результат за наслідками року є від’ємним, то він переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення (абз. 3 пп. 170.2.6 ПКУ).

Відповідно до пп. 170.2.2 ПКУ до продажу інвестиційного активу прирівнюються операції з:

• обміну одного інвестиційного активу на інший;
• зворотного викупу чи погашення інвестиційного активу його емітентом, який належав платнику податку;
• повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного капіталу емітента корпоративних прав, — у разі виходу такого платника податку із числа засновників (учасників) цього емітента чи ліквідації такого емітента.

Не підлягають оподаткуванню та не включаються до загального річного оподатковуваного доходу відповідно до пп. 170.2.8 ПКУ:

• дохід від продажу всіх інвестиційних активів, якщо сума такого доходу в 2016 році не перевищує 1 930 грн, у 2017 році — 2 240 грн;
• дохід, отриманий платником податку від продажу інвестиційних активів у випадку, визначеному пп.пп. 165.1.40, 165.1.52 ПКУ.

Якщо продавець корпоративних прав — фізособа-нерезидент, то відповідно до пп. 170.10.1 ПКУ доходи із джерелом їх походження в Україні, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, оподатковуються за правилами й ставками, визначеними для резидентів. Тобто всі зазначені вище вимоги для резидентів — продавців корпоративних прав стосуються й нерезидентів.

Якщо дохід виплачує підприємство, то як податковий агент воно має зазначити таку виплату у формі № 1ДФ з ознакою доходу «112».