Чи може СГ – резидент, який уклав зовнішньоекономічний контракт на імпорт товарів на умовах відстрочки платежів, заключити з іншим СГ – резидентом договір про переведення боргу?

Переведення боргу регулюються ст.ст. 520-524 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV (далі – ЦКУ).

Боржник у зобов’язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Наслідками переведення боргу є вибуття первинного боржника із зобов’язання, вступ до зобов’язання нового боржника та збереження у повному обсязі змісту зобов’язання при зміні суб’єктного його складу.

Стосовно правомірності проведення зовнішньоекономічних операцій, що здійснюються за договорами переведення боргу, слід враховувати, що розрахунки по ескпортно – імпортних операціях регулюються нормами ЦКУ, а також спеціальним законодавством, до якого належать такі законодавчі акти, як Закон України від 16.04.91 р. № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність», Закон України від 23.09.94 р. № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (далі – Закон № 185), Декрет КМУ від 19.02.93 р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» тощо.

Закон № 185 регулює не всі експортно-імпортні операції, а виключно експорт на умовах відстрочки платежу і імпорт на умовах відстрочки постачання.

Відповідно до ст. 2 Закону № 185 імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Відповідно до абзаців другого - четвертого п.п. 3.3 п. 3 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління НБУ від 24.03.99 р. № 136, банк знімає з контролю операцію резидента в разі імпорту товару з увезенням його на територію України після:

— отримання інформації про цю операцію в реєстрі митних декларацій (далі – МД) (типу IM-40 «Імпорт», IM-41 «Реімпорт», IM-72 «Безмитна торгівля», IM-75 «Відмова на користь держави», IM-76 «Знищення або руйнування») - якщо для митного оформлення продукції використовується МД;

— пред’явлення резидентом документа (крім МД), який використовується для митного оформлення продукції, – якщо для митного оформлення продукції не використовується МД;

— пред’явлення резидентом акта, рахунку (інвойсу) або іншого документа, який згідно з умовами договору засвідчує виконання нерезидентом робіт, надання послуг, передавання прав інтелектуальної власності та інших немайнових прав, призначених для продажу (оплатної передачі), - в інших випадках.

Враховуючи зазначене, у разі укладення між двома резидентами договору про переведення боргу, до нового боржника перейде зобов’язання по оплаті раніше імпортованого товару, проте після проведення розрахунків з нерезидентом у нового боржника будуть відсутні підстави для завершення імпортної операції.

Таким чином, укладення між двома резидентами договору про переведення боргу за зовнішньоекономічним контрактом протирічить вимогам валютного законодавства.