Ціна товару з прив’язкою до інвалюти
Ціна в договорі з прив’язкою до валюти
За загальним правилом у «внутрішньоукраїнських» договорах ціну встановлюють у грошовій одиниці України — гривні (ст. 189 ГКУ, ст. 524 ЦКУ). Тобто в національній валюті, що є на території України єдиним законним засобом платежу (ст. 192 ЦКУ, ст. 3 Декрету № 15-93). А ось використовувати на території України іноземну валюту можуть (як виняток) тільки суб’єкти господарювання, що мають право здійснювати «валютні» розрахунки згідно із законодавством (тобто мають на це відповідну ліцензію НБУ, ч. 2 ст. 192, ч. 3 ст. 533 ЦКУ).
Проте водночас
діючі норми ЦКУ не забороняють у договорі прив’язатися до інвалюти
Тобто разом із сумою в гривнях дозволяють визначити грошовий еквівалент зобов’язання у валюті (ч. 2 ст. 524 ЦКУ).
Щоправда, у такому разі зауважте: навіть незважаючи на такий стан справ, зобов’язання все одно повинне виконуватися в гривнях (ч. 1 ст. 533 ЦКУ). Тому розраховуватися з продавцем (перераховувати оплату) необхідно в гривнях. Для цього суму, що підлягає сплаті в гривнях, визначають шляхом перерахунку валютного еквівалента за офіційним курсом НБУ на день платежу (або частини платежу — при оплаті частинами, як, наприклад, у ситуації з підприємством, яке ставить нам запитання), якщо інше не встановлює закон або договір (ч. 2 ст. 533 ЦКУ). У світліч. 2 ст. 533 ЦКУ зверніть увагу ще ось на що.
Ця норма дозволяє прив’язати суму зобов’язання не лише до офіційного курсу НБУ. У договорі сторони можуть указати свій порядок перерахунку валютного еквівалента. Наприклад, установити, що розрахунок здійснюється за курсом банку, в якому обслуговується продавець. Також можуть прив’язуватися до міжбанківського курсу інвалюти*.
* Див. постанови ВГСУ від 02.08.2017 р. у справі № 916/4529/15 і від 19.01.2017 р. у справі № 904/4782/16.
А ось ГКУ в цьому питанні менш зговірливий. Річ у тому, що цей Кодекс не передбачає можливості визначати інвалютний еквівалент у «внутрішньоукраїнських» договорах.
Через таку неоднозначність думки держорганів розділилися. Час від часу вони то погоджуються з можливістю прив’язувати ціну в договорі до інвалюти**, то натякають на неприпустимість валютного застереження (листи Мінекономрозвитку від 29.05.2014 р. № 2413-01/17340-02 і Держцінінспекції України від 03.12.2009 р. № 200/7-6/6148).
** Листи Мінекономіки від 19.12.2006 р. № 89-24/103, від 20.10.2009 р. № 3804-25/544, Держкомпідприємництва від 21.12.2007 р. № 9563, Мін’юсту від 12.03.2007 р. № 20-5-132, ДПАУ від 11.03.2005 р. № 2045/6/23-5315.
Рятує положення судова практика. Суди від першої до касаційної інстанції досить спокійно ставляться до прив’язки ціни «внутрішньоукраїнського» договору до інвалютного еквівалента***. Хоча без нюансів не обходиться. Про них ми скажемо трохи пізніше.
*** Див. постанову ВГСУ від 24.10.2017 р. у справі № 924/114/17.
У зв’язку з цим, на нашу думку, незважаючи на неоднозначність правового регулювання,
не забороняється прив’язувати ціну у «внутрішньоукраїнському» договорі до курсу інвалюти
До речі, всю підтверджуючу первинку у випадку з інвалютним застереженням оформляють також у гривнях.
При цьому багато що залежить від того, який порядок визначення ціни встановлює договір (тобто на яку дату/дати перераховувати валютний еквівалент — відвантаження, оплати).
Як формулюють «інвалютну прив’язку» в договорі?
Способів увести в договір інвалютний еквівалент напрацьовано чимало.
До речі, достатньо часто, користуючись неоднозначністю нормативки, невдоволена сторона намагається визнати договір недійсним. Але вдається це далеко не завжди. Розберемо декілька популярних способів «участі» інвалюти в «внутрішньоукраїнських» договорах:
1. Підписання додаткової угоди.
Сторони просто домовляються про те, що в разі підвищення курсу вони підписують додаткову угоду з новою ціною. Звісно, якщо контрагент попадеться несумлінний, то законним шляхом змусити його підписати таку додаткову угоду буде неможливо.
2. За формулою.
Тут фантазія в продавців працює «на повну котушку».
Один з прикладів*: Ц1 = Ц0 х К1 : К0, де:
* Див. постанову ВГСУ від 19.01.2017 р. у справі № 904/4782/16.
Ц1 — ціна товару в гривнях, яка підлягає оплаті;
Ц0 — ціна товару в гривнях на дату укладення договору;
К0 — валютний курс станом на дату укладення договору;
К1 — валютний курс станом на робочий день, що передує дню оплати.
3. Перерахунок ціни у разі стрибка курсу на певний відсоток.
Ви можете зустріти в деяких угодах пункт, що закріплює можливість зміни ціни в гривневому еквіваленті в разі підвищення курсу на певний відсоток.
Цей пункт може мати приблизно такий вигляд:
«Загальна вартість (назва товару) встановлюється в сумі грн., у т. ч. ПДВ, що дорівнює 10000 доларів США за офіційним курсом Національного банку України на дату підписання цього договору. При збільшенні офіційного курсу долару США більше ніж на 3 відсотки загальна вартість на дату проведення розрахунку збільшується в такій же пропорції». ЧИТАТИ ДАЛІ...
Інші матеріали із "Податки та бухгалтерський облік", 2018, № 18:
Фіндопомога з прив’язкою до інвалюти
Купівля-продаж основних засобів з прив’язкою до інвалюти
Закордонвідрядження з гривневою карткою
Зарплата на прив’язі в інвалюти: законність, судова практика, оформлення
Статутний капітал — в іноземній валюті, частка — в гривні
«Інвалютне» застереження: чи можемо розраховувати на «інфляційні» та 3 %?
Інвалютна ціна в рекламі і договорі
І до валюти повністю прив’язалися, і КЗпП не порушили
Зарплата в інвалюті: дозволено чи заборонено?
Передплатити "Податки та бухгалтерський облік"
Бухгалтер 911 наголошує: зміст авторських матеріалів може не співпадати з політикою та точкою зору редакції. Серед авторів матеріалів, що публікуються, є не лише представники редакційної команди.
Викладена інформація в конкретній публікації відображає позицію автора. Редакція не втручається в авторські матеріали, не редагує тексти, тож не несе відповідальності за їх зміст.