Зрозуміти і пробачити: світовий досвід та ризики податкової амністії

Порошенко вкотре актуалізував проблему податкової амністії як спосіб детінізації доходів. Delo.UA оцінило ризики такого кроку і прослідкувало за світовою практикою податкової амністії

Під час зустрічі з представниками бізнесу Петро Порошенко запропонував повернутися до обговорення нульової декларації. "Треба дати можливість кожному українцю заплатити відповідний податок у відповідності до закону, завести гроші в Україну, інвестувати їх в українську економіку і відчувати себе вільним громадянином вільної країни", - зазначив тоді президент.

Ідея "нульової декларації" або ж податкової амністії не нова. В Україні її обговорюють вже майже два десятки років, а в світі існує кілька десятків країн, які здійснювали таку практику.

Проблема оцінки ж такої ініціативи полягає у відсутності нового законопроекту, через який можна було б зрозуміти позицію влади з ключових питань. Для орієнтації беруть до уваги два законопроекти 2016 року. Перший передбачав внесення змін до Податкового кодексу України щодо нульової декларації і  зависнув в порядку денному Верховної Ради з січня 2016 року. Другий подібний проект закону був внесений в травні 2016 року і відкликаний буквально через місяць. У будь-якому випадку цей документ дає розуміння порядку проведення податкової амністії.

Законопроект планував надати можливість легалізувати
свій капітал фізичним особам з певного періоду (1 січня поточного року), заплативши при цьому одноразовий податок
на легалізоване майно.

При цьому існувала градація ставки такого податку в залежності від суми тіньового капіталу (чим вище сума, тим більше податок). При цьому, якщо особа не зможе підтвердити походження своїх тіньових доходів, то ставка податку на такі доходи буде значно вище - на рівні 30%.

Світова практика

Багато країн світу пройшли через податкові амністії - від найзаможніших держав, до перехідних і тих, що розвиваються. Популярність такого інструменту спалахоподібна: в 70-х, в 90-х і 2000-х таку практику одночасно використовували в багатьох країнах. Регіональний розподіл також досить широкий: від латиноамериканських країн до західноєвропейських і далекосхідних.

Виходячи з такої широкої бази, дуже складно знайти оптимальну модель амністії. Адже навіть подібні кроки, наприклад в Італії (з амністіями від 70-х до 2000-х), сильно відрізнялися в залежності від періоду застосування. Разом з тим часто використовувалися різні методи залежно від цілей амністії. Часто податкова амністія слідувала за реформами, змінами законодавства або новими податковими режимами. У Сполучених Штатах податкова амністія використовувалася не тільки в межах різних штатів, але навіть в межах окремих міст.

Результат амністії оцінювали як щодо детінізації коштів в економіці, так і щодо збільшення податкової бази - а значить і бюджетних коштів. У цьому ключі для України набагато цікавіший досвід перехідних економік. У 2009 році Університет Джорджії (США) провів дослідження податкової реформи Росії.

Висновки говорять про те, що країнам, що розвиваються
варто утриматися від податкової амністії, до формуванняпрацездатної податкової системи.

Ефективність податкової амністії зумовлена посиленням відповідальності за нелегальні доходи в наступні роки, що неможливо без працездатної системи. А це призводить до недовіри населення, що ускладнює проведення такої ж амністії в майбутньому.

Інші дослідження говорять про необхідні передумови для ефективної податкової амністії. По-перше, тривалі програми амністії можуть привести до втрати довіри до держави. Подібне трапилося в Бангладеші, де серія податкових реформ була практично безперервною. По-друге, рекомендується уникати великої кількості повторних амністій, як це було в Індії (десять амністій за 70 років). Часті амністії карають законослухняних платників податків і демотивують їх вести себе так надалі. Крім того, важливим моментом є і прогресивна ставка податку на легалізацію. Ті, хто мають більше незадекларованих доходів, зобов'язані більше платити за їх легалізацію.

Навіщо це Україні ?

Сама по собі податкова амністія несе в собі чимало плюсів як для держави, так і для громадян. Перше підвищує прозорість грошей в обороті, а також бюджетні надходження. Громадяни ж мають можливість легалізувати свої засоби для капітальних інвестицій (від вкладень в бізнес до покупки нерухомості). Нинішні правила фінмоніторингу вже змушують людей вказувати походження їх капіталу при покупці автомобілів, нерухомості або великих депозитах.

Легалізація в якомусь сенсі "обнулить" нинішню ситуацію, коли і держава, і громадяни знають про податкові порушення, однак нічого з цим не роблять. Крім того, після такого кроку з'явиться можливість більш суворо ставитися до порушників, адже у них був шанс повернути свої статки в правове поле.

Допоможе легалізація і там, де раніше були прогалини в податковому законодавстві. Наприклад, фрілансерам і тим, хто отримує роялті. Доходи цієї групи лише недавно були введені в українське правове поле, а для деяких категорій складності легалізації доходів залишаються і зараз. Найбільшою з таких груп є "заробітчани", які отримують доходи в інших країнах легальним або напівлегальним способом. Про користь податкової амністії для цієї категорії українців говорить і представник президента у Верховній Раді Ірина Луценко.

Торкнеться податкова амністія і більш заможної частини українців. Глава комітету ВРУ з питань податкової та митної політики Ніна Южаніна зазначає про детінізацію прав власності. Так, українці зможуть чесніше заявляти про свої іноземні активи, а також рахунки в іноземних банках.

Ризики податкової амністії

Є в податковій амністіі своя ложка дьогтю і не одна. Перш за все складно визначити, яка модель буде введена в Україні: одноразова, повторювана або тривала амністія. Вибір моделі хоч і важливий, але значно більше поступається питанню складності реалізації такого кроку, а також нюансами його суб'єктів і способу контролю.

Експерт Інституту економічних досліджень і політичних консультацій в Україні Олександра Бетлій погоджується, що ідея податкової амністії непогана і вона спрацьовувала в ряді держав. Однак, на її думку, зараз в Україні такий формат не спрацює, тому що країна знаходиться в турбулентному періоді - насуваються президентські і парламентські вибори. При цьому в Україні дуже низький рівень довіри до влади, а Державна фіскальна служба (ДФС) не реформувана.

"Люди боятимуться, що або влада поміняється і умови будуть інші, або та ж ДФС прийде з новими перевірками на наступний день", - зазначає Бетлій.

Важливим моментом податкової амністії є податок на легалізований капітал. Бетлій зазначає, що мова може йти про податок на доходи фізичних осіб (ПДФО), однак це потрібно розглядати в рамках окремої дискусії. У будь-якому випадку певний податок повинен бути, інакше це буде несправедливо по відношенню до тих, хто весь цей час офіційно декларував свої доходи. Президент і парламент, схоже, поділяють такі ж погляди. Однак питання ставок і періодів можуть стати предметом торгу і нескінченних суперечок.

Однак проблеми існують не тільки в механізмах реалізації, але і в підході до податкової амністії. Експерт "Центру протидії корупції" Анастасія Красносільська зазначає, що все той же проект 2016 року має високі ризики не тільки легалізувати доходи, а й виправдати корупціонерів. Проект передбачає податкову амністію для всіх громадян, включаючи чиновників, які не мають інших джерел доходу.

"Податкова амністія може бути корисною ініціативою, проте вона повинна стосуватися виключно валютних і податкових злочинів. Така амністія не повинна поширюватися на корупційні злочини чиновників", - підкреслює Красносільська

Погоджується з необхідністю вибіркових перевірок для відстеження майна, отриманого корупційним шляхом, і Бетлій. Але тут все також впирається в довіру до контролюючого органу, а також до судів.

У підсумку розмови про податкову амністію дійсно потрібно починати вже зараз, адже в цьому питанні існує безліч підводних каменів і факторів ризику. Для суспільного консенсусу з цього питання може знадобитися не один рік, а також певний етап політичного циклу. Однак імовірність ефективної імплементації такого інструменту зараз вельми сумнівна. Реформа судів, ДФС (створення Нацбюро фінансової безпеки), поділ корупційних і податкових злочинів, а також відновлення довіри до влади є необхідними умовами для ефективної реалізації таких змін. В іншому ж випадку податкова амністія ризикує стати просто засобом для легалізації капіталів отриманих корупційним шляхом. А тоді програють майже всі.