Розслідування нещасних випадків, що стались з окремими категоріями осіб

У зв’язку з внесенням змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі — Закон) Держпраці надає роз’яснення стосовно визначення процедури проведення розслідування нещасних випадків, що стались з окремими категоріями осіб.

Відповідно до п. 2 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою КМУ від 30.11.2011 р. № 1232 (далі — Порядок), сфера його дії поширюється, зокрема, на працівників, які фактично допущені до роботи роботодавцем, фізичних осіб-підприємців, членів фермерського господарства, членів особистого селянського господарства та осіб, що працюють за договором, укладеним відповідно до законодавства (особи, що забезпечують себе роботою самостійно) тощо, незалежно від виконання ними страхових зобов’язань.

Згідно з вимогами п.12 та п. 13 Порядку у разі коли нещасний випадок стався з фізичною особою-підприємцем чи особою, що забезпечує себе роботою самостійно та добровільно застрахована у Пенсійному фонді України за умови сплати нею внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, розслідування організовує Фонд соціального страхування України за місцем настання нещасного випадку, якщо ж потерпіла особа не застрахована — територіальний орган Держпраці за місцем настання нещасного випадку.

Водночас, після внесення відповідних змін до ст. 35 Закону, фізичні особи-підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, особи, які працюють на умовах цивільно-правових договорів підлягають загальнообов’язковому соціальному страхуванню від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Більше того, усі перелічені вище особи вважаються застрахованими уже з моменту набрання чинності цим Законом незалежно від фактичного виконання страхувальниками своїх зобов’язань щодо сплати страхових внесків.

Згідно Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», страхувальниками є роботодавці та інші особи, які зобов’язані сплачувати єдиний внесок, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які використовують працю фізичних осіб; на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного держреєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), а також фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших , осіб на умовах трудового договору (контракту).

Враховуючи викладене, розслідування нещасних випадків, що сталися з фізичними особами-підприємцями, особами, які провадять незалежну професійну діяльність, членами фермерського господарства, а також особами, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами не за місцезнаходженням замовника, повинен організовувати та проводити Фонд соціального страхування України за місцем настання нещасного випадку. Склад комісії, у таких випадках, утворюється згідно вимог п. 12 Порядку.

Натомість, розслідування нещасних випадків, що сталися з особами, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами за місцезнаходженням замовника має організовувати замовник (роботодавець), на користь якого проводилися відповідні роботи чи надавались послуги. Склад комісії, у таких випадках, утворюється згідно вимог п. 11 Порядку.

Держпраці наразі проводиться робота щодо перегляду нормативно-правових актів з охорони праці та приведення їх у відповідність до чинного законодавства.