Функціональне використання земельної ділянки свідчить про вид економічної діяльності для якого така використовується, та є одним з критеріїв встановлення ставки земельного податку

Автор: Олександр Боков, юридичний Інтернет-ресурс "Протокол", (ВС/КАС справа № 808/2359/13-а, 08.08.18 р.).

Фабула судового акта: В цій справі позовні вимоги Приватного підприємства (ПП) до державної податкової інспекції  про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень були обґрунтовані тим, що відповідач діяв безпідставно оскільки при розрахунку земельного податку застосовував коефіцієнт функціонального використання землі - «землі комерційного призначення», в той час як спірна земельна ділянка віднесена до категорії  - «землі рекреаційного призначення». В результаті ДПІ було збільшено грошове зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб на суму  62 679,02 грн.

Постановою апеляційного адміністративного суду прийнято новее рішення у справі, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ПП. При цьому суд виходив з того, що позивач допустив зміну функціонального використання земельних ділянок з розміщення та обслуговування туристичного притулку на «здавання в оренду приміщень існуючих будівель», тобто надана в оренду земельна ділянка для цілей    рекреації, використовувалася підприємством в комерційних цілях, у зв'язку з чим при обчисленні суми орендної плати на спірну земельну ділянку, при визначенні нормативної грошової оцінки необхідно застосовувати   коефіцієнт функціонального використання землі - 2,5, а не коефіцієнт функціонального призначення - 0,5, використання якого призвело до заниження податкових зобов'язань по платі на землю.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду з таким висновком погодився, зазначивши, зокрема, наступне.

Відповідно до вимог законодавства землі України диференціюються за категоріями з урахуванням їх цільового призначення. Однією з таких категорій, в силу ст. 19 Земельного кодексу України є землі рекреаційного призначення, до яких відповідно до ст. 50 вказаного Кодексу відносяться землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів. Цільове призначення земельної ділянки пов'язане з межами її використання власником або користувачем, встановленими законодавством, у той час, функціональне використання земельної ділянки, свідчить про вид економічної діяльності для якого така використовується та являється одним з критеріїв встановлення ставки земельного податку.

Підставою для нарахування орендної плати стали встановлені під час перевірки факти здійснення діяльності позивачем шляхом надання в оренду суб'єктом господарювання будівель, розташованих на цій ділянці, тобто з комерційною метою, що не було зазначено позивачем під час надання відомостей та документів на отримання нормативної грошової оцінки земельної ділянки та укладені договору оренди, а це свідчить про зміну позивачем функціонального використання земельних ділянок з розміщення та обслуговування туристичного притулку на «здавання в оренду приміщень існуючих будівель».

Отже, землекористувач в цьому випадку допустив зміну функціонального призначення земельної ділянки, тобто надана в оренду земельна ділянка для цілей     рекреації, використовувалася підприємством в комерційних цілях, у зв'язку з чим при обчисленні суми орендної плати на спірну земельну ділянку, при визначенні нормативної грошової оцінки необхідно застосовувати    більший коефіцієнт функціонального використання землі - 2,5.