Сплата ЄСВ засновником фермерського господарства

Чи зобов’язаний засновник фермерського господарства (юридична особа), який є членом та одночасно головою такого господарства, стати на облік у контролюючому органі та сплачувати єдиний внесок?

Законом, який визначає правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України, є Закон № 973.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації, зокрема, як юридична особа. Фермерське господарство, зареєстроване як юридична особа, діє на основі статуту. В ньому зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна, органи управління, порядок прийняття рішень, порядок вступу до господарства і виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України (частина четверта ст. 1 Закону № 973).

Головою фермерського господарства є його засновник або інша, визначена у статуті, особа (частина перша ст. 4 цього Закону).

Трудові відносини у фермерському господарстві базуються на основі праці його членів. У разі виробничої потреби фермерське господарство має право залучати до роботи в ньому інших громадян за трудовим договором (контрактом)

Зазначимо, що трудові відносини членів фермерського господарства регулюються статутом, а осіб, залучених до роботи за трудовим договором (контрактом), — законодавством України про працю.

Водночас згідно з п. 51 частини першої ст. 4 Закону про ЄСВ платниками єдиного внеску визначено членів фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах.

Базою нарахування єдиного внеску для членів фермерського господарства є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць (абзац перший п. 2 частини першої ст. 7 Закону про ЄСВ).

У разі якщо платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов’язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом про ЄСВ. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (абзац другий п. 2 частини першої ст. 7 цього Закону).

Зазначені платники зобов’язані сплачувати за себе єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзац третій частини восьмої ст. 9 Закону про ЄСВ).

Отже, якщо засновник фермерського господарства є членом такого господарства та одночасно його головою, він зобов’язаний стати на облік у контролюючому органі як платник єдиного внеску, і відповідно на нього поширюються обов’я­зки, визначені частиною другою ст. 6 Закону про ЄСВ, зокрема, своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

Закон про ЄСВ — Закон України від 08.07.2010 р. № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

Закон про пенсійне страхування — Закон України від 09.07.2003 р. № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Закон № 973 — Закон України від 19.06.2003 р. № 973 «Про фермерське господарство».

Порядок № 435 — Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Мінфіну від 14.04.2015 р. № 435.