Чи є покази «фіктивного» директора у кримінальному провадженні доказом фактичного не проведення господарських операцій?

 Вікторія Горожанова, юридичного об’єднання ID Legal Group.

Відомою і розповсюдженою практикою на сьогодні є отримання стороною обвинувачення у кримінальному провадженні (як правило, у фактовій справі) показів директора (засновника) «сумнівного» підприємства про те, що він таким фактично не являється, такі обов’язки не виконував, документи не підписував і до фінансово-господарської діяльності ніякого відношення не має.

Отримавши подібні покази сторона обвинувачення може прийняти (або не прийняти) рішення про відкриття провадження за ст.205 КК України і ініціювати проведення позапланової документальної перевірки діючого контрагента.

Однак, чи дійсно покази свідка (фіктивного директора (засновника) мають доказове значення при доведенні правильності, повноти нарахування і сплати податків до бюджету у адміністративному провадженні?

Як з’ясувалось - не мають. Таку позицію висловив Верховний суд України у своїх справах (справа № 822/551/18 (адміністративне провадження № К/9901/61751/18).

Верховний Суд визначив, що протоколи допиту можуть бути доказами лише у випадку розгляду кримінального провадження в суді. Сам факт відкриття кримінального провадження і отримання показів свідків – директорів (засновників) «сумнівних» підприємств, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних фінансово-господарських операцій, проведених його контрагентами.

Аналізуючи норми адміністративного судочинства та КПК України суд прийшов до висновку, що доказами в адміністративному судочинстві є дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують позиції учасників справи. І суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням, встановленого законом, порядку.

Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показах, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених КПК України. Суд зазвичай не може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показами, які були надані раніше слідчому, прокурору, та посилатися на них.

Таким чином, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту свідка не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

А так, і покази свідка – директора (засновника) «сумнівного» підприємства (до винесення вироку судом за ст.205 КК України) у кримінальному провадженні не можуть бути підставою як для ініціювання позапланової перевірки так і, відповідно, для її проведення.