Послуги для постпредставництва оплатила материнська компанія: що з ПДВ

Верховний Суд розглянув скаргу про врахування постійним представництвом у складі податкового кредиту сум ПДВ, сплачених материнською компанією  в рамках госпдіяльності цього представництва.

За позицією контролерів, кошти, сплачені материнською компанією за межами України нерезидентам за надані на території України послуги, не можуть бути враховані представництвом у складі від’ємного значення за спірний період, і, як наслідок, заявлені до бюджетного відшкодування. Адже такі кошти не є сплаченими отримувачем послуг всупереч положенням абз. «б» п. 200.4 ПКУ.

Водночас позивач вказав на те, що представництво в силу особливостей українського законодавства не мало права самостійно перераховувати кошти на рахунки юросіб-нерезидентів, окрім юрособи-нерезидента, інтереси якої воно представляє. З огляду на зазначене, відповідну оплату постачальникам послуг здійснювала материнська компанія.

Проаналізувавши норми ПКУ, Верховний Суд встановив наступне.

У випадку реєстрації представництва нерезидента платником ПДВ, на нього поширюються норми ПКУ, передбачені для платників ПДВ. Постійне представництво, в силу вимог чинного законодавства України, позбавлене можливості здійснювати перерахування зі свого поточного рахунку коштів на рахунок юрособи-нерезидента, окрім тієї особи, яку воно представляє. Утім, останнє, як платник ПДВ, у разі придбання в процесі господарської діяльності послуг, які постачаються нерезидентами на митну територію України, має право скласти податкову накладну, яка є підставою для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту наступних періодів. Щоправда, за умови, що податкові зобов’язання за нею включені до податкової декларації відповідного періоду.

Тож зазначений висновок контролюючого органу суд вважає помилковим.

З 01.01.2015 однією з обов’язкових умов, з якими пов’язується право платника податків на отримання бюджетного відшкодування, є факт сплати таких сум до Держбюджету або постачальникам.

У цьому випадку за господарськими операціями з надання послуг нерезидентами представництву з місцем їх постачання на митній території України фактичної сплати ПДВ не було. Але в силу приписів п. 200.12 ПКУ представництво правомірно відобразило такі суми у складі податкових зобов’язань попереднього звітного періоду та податкового кредиту наступних періодів.

На переконання колегії суддів, сформоване за таких обставин від’ємне значення не може бути використане платником податків у складі сум, що підлягають бюджетному відшкодуванню. Його можна використати тільки для погашення податкового боргу (якщо він є) або включити до складу податкового кредиту наступного звітного періоду. Отже, сума є такою, що протиправно була включена позивачем до складу сум, що підлягають бюджетному відшкодуванню, але правомірно відображена як складова сформованого у попередні періоди від’ємного значення.

Джерело: постанова Верховного Суду від 09.12.2019 р. у справі № 805/1740/16-а.