Верховний Суд роз'яснив різницю між арештом майна і забороною на його відчуження

ВС звернув увагу, що арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, пише Юрліга.

Суть справи: позивач звернувся з позовом до банку та держреєстратора про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення, скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно та скасування запису про право власності. Водночас подав заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на квартиру.

Заяву про забезпечення позову мотивував тим, що йому стало відомо, що державний реєстратор вніс запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до якого власником його квартири на підставі кредитного договору, договору іпотеки та додаткових угод до них став банк. Про факт перереєстрації права власності за банком йому стало відомо від стороннього чоловіка, у зв'язку з чим вважає, що банк має намір відчужити квартиру на користь третіх осіб.

Місцевий та апеляційний суд задовольнили позовні вимоги в частині заборони відчуження квартири.

Задовольнивши заяву про забезпечення позову частково, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що предметом спору є спірна квартира та невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, якщо позов буде задоволено. Відчуження вказаного майна призведе до ускладнення захисту прав позивача, тому необхідним видом забезпечення позову буде заборона відчужувати майно його власником.

Колегія суддів Цивільного суду ВС погодилась із висновками судів попередніх інстанцій, залишивши касаційну скаргу без задоволення.

Відповідну постанову у справі № 643/12369/19 Верховний Суд прийняв 19.02.2021 р.

Верховний Суд виходить з того, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог:

• пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову;

• з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, або до набрання законної сили рішенням про відмову в позові.

Верховний Суд роз'яснив, що:

• арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна;

• заборона на відчуження об'єкта нерухомого майна - це перешкода у вільному розпорядженню майном.

ВС зауважив, що враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним.

Верховний Суд звернув увагу, що арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову.

Колегія суддів дійшла висновку, що з урахуванням підстав та змісту позову, надавши оцінку відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, балансу інтересам сторін, суди дійшли обґрунтованого висновку про вжиття заходів забезпечення позову саме шляхом заборони відчуження квартири.